Основні завдання, об’єкт вивчення, історія вивчення океанів

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

Геолого - географічний факультет

Індивідуальна робота на тему:

«Основні завдання, об’єкт вивчення, історія вивчення океанів»

Виконала студентка групи ГН-16-1

Кривицька О. Д.

Перевірила доц., к. біол. н.

Доценко Л. В.

Дніпро 2018 р.

Зміст

Предмет і завдання океанології        3

Основні міжнародні океанологічні організації :        4

Найважливіші наукові установи України         5

Історія дослідження Світового океану        6

1.Період поверхневої океанографії        6

2.Період глибоководних досліджень        7

3.Період національних систематичних досліджень        9

4.Період нових методів        9

5.Період міжнародної кооперації        9

6.Ера супутників        11

7.Ера вивчення Землі як системи        12

Список використаної літератури         14

Предмет і завдання океанології

Океанологія – це комплекс наук, які вивчають фізичні, хімічні, геологічні та біологічні явища і процеси, що відбуваються в Світовому океані.

Основними підрозділами океанології є:

фізика океану, хімія океану, геологія океану, біологія океану, які досліджують загальні закономірності процесів і явищ, що відбуваються у Світовому океані, та регіональна океанологія, яка вивчає конкретні океани, моря та їх частини.

Предметом вивчення фізики океану є фізичні властивості морської води, гідродинамічні процеси (припливи, течії, хвилі, коливання рівня та ін.), термічний і льодовий режими. Хімія океану досліджує хімічний склад морських вод, процеси їх забруднення та самоочищення. Геологія океану займається вивченням його дна і берегів. Рослинний і тваринний світ океанів і морів розглядається біологією океану. До комплексу океанологічних наук відносять морську метеорологію, що вивчає закономірності атмосферних процесів над океаном.

При дослідженні Світового океану, який вкриває майже три чверті земної поверхні, океанологія базується на досягненнях географії. В той же час, досліджуючи явища і процеси, що відбуваються у водах океанів і морів, океанологія тісно пов’язана з фізичними науками, які вивчають загальні закономірності стану і динаміки рідин – гідромеханікою, власне фізикою, аеродинамікою та ін. Як і фізичні науки, океанологія залучає до вивчення океану математичний апарат.

На порозі XXI століття виявилось, що наші знання про Світовий океан набагато менші, ніж знання про сушу. До такого невтішного висновку дійшов Міжнародний географічний союз, аналізуючи підсумки Міжнародного року океану. Виходячи з цілей, проголошених у “Порядку денному на XXI століття” Конференцією ООН щодо довкілля і розвитку, Міжнародний географічний союз відзначив необхідність зростання ролі географії в океанологічних дослідженнях. Характерна ознака сучасних методологічних підходів до вивчення океану – цілісність, яка вимагає створення ефективних міждисциплінарних підходів. Географія як система знань про географічну оболонку, повинна бути в серцевині океанологічних досліджень. Основні напрямки географічних досліджень океану в XXI столітті, визначені в Міжнародній хартії океанів, повинні бути зосереджені на:

1) вивченні глобальних змін океану;

2) кооперації морських природничих і суспільних наук;

3) необхідності розробки підходів до управління океану, які забезпечували б його сталий розвиток.

Серед глобальних змін океану першочергової уваги заслуговують дві:

1) очікуване внаслідок потепління клімату підняття рівня океану і зв‟язані з ним зміни біогеохімічних процесів;

2) урбанізація прибережної смуги океану, що призведе до збільшення антропогенного навантаження на узбережні і морські ресурси. Звичайно, глобальні зміни океану можуть викликати екологічні і соціальні конфліктні ситуації: між продуктивністю екосистеми океану і потребами людства в продукції океану, між станом екосистеми океану і рівнем його забруднення, між потребами окремих держав у океанічних ресурсах і загальнолюдськими потребами збереження цих ресурсів.