Філософія Ніцше

Ніцше народився 15 жовтня 1844 року в Рекені, східна Німеччина, в родині лютеранського пастора Карла Людвіга Ніцше (1813-1849). Під час навчання в гімназії виявив значні здібності до філології та музики. У 1864-69 Ніцше вивчав теологію та класичну філологію в Боннському і Лейпцизькому університетах. У цей же період познайомився з творами Шопенгауера і став шанувальником його філософії. На розвиток Ніцше також сприятливо вплинула дружба з Ріхардом Вагнером, яка тривала багато років. У віці 23 років був призваний до прусської армії і зарахований у кінну артилерію, але, отримавши травму, демобілізувався.

Він піддав різкій критиці релігію, культуру і мораль свого часу і розробив власну етичну теорію. Ніцше був швидше літературним, ніж академічним філософом, і його твори носять афористичний характер. Філософія Ніцше справила великий вплив на формування екзистенціалізму і постмодернізму, і також стала дуже популярна в літературних і артистичних колах. Інтерпретація його праць досить скрутна і досі викликає багато суперечок.

Був агресивним критиком традиційної моралі, утилітаризму, тодішньої філософії, матеріалізму, німецького ідеалізму, німецького романтизму та сучасного йому життя в цілому. Він є одним із найбільш читаних мислителів. Ніцше створив велику кількість афоризмів і експериментальних форм письма. Хоча його творчість було згодом спотворено й асоційовано то з філософським романтизмом, то з нігілізмом, то з антисемітизмом і навіть нацизмом, сам Ніцше гаряче відкидав свою належність до тих із цих форм, що вже існували в його час, аж до прямого протистояння їм. Себе Ніцше назвав філософом неприємних істин. Його часто вважали натхненником філософського та літературного екзистенціалізму, а пізніше й постмодернізму. У багатьох відношеннях, його погляди важко зрозуміти в будь-якій систематизованій формі. Говорити про цілісне вчення Ніцше, мабуть, не можна. А його творчість була й залишається предметом палких суперечок.

Окремо, щодо концепції про надлюдину. Радянська марксистсько-ленінська ідеологічна пропаганда називала Фрідріха Ніцше провісником фашизму, але сучасні філософи одностайно сходяться на думці, що Ніцше не був ані фашистом, ані нацистом. Це підтверджує той факт, що німецький філософ писав про «надлюдину» як про окремий об'єкт людської спільноти. Всупереч цьому фашизм розглядається як колективне явище або інакше стадний інстинкт.

Ніцше розкривав концепцію надлюдини через гостру критику християнської релігії, до своєї смерті встиг видати першу частину атеїстичної книги «Антихристиянин» («Антихрист»).

У своєму творі "По той бік добра і зла", Ніцше стверджує, що філософи - лише пусті бовтуни. Їх мемуари - це спосіб висловити свої думки, а зовсім не наукові досягнення.

У цій книзі автор критикує відомих філософів, таких як: Локка, Канта, Шопенгауера (хоча раніше був великим прихильником його думок) та інших.

Що таке життя? Як потрібно чи не потрібно жити? - це ті питання, на які кожна людина сама знаходить відповідь.

Твердження, що ані одне поставлене філософами питання не варте відповіді, а самим мислителям слід закритися у своїх думках від світу, дивує, адже до Ніцше не було такого ярого, цілісного та поміркованого спротиву філософії як науки.

Філософ - лише артист. І саме з артистичною зацікавленістю на нього дивляться інші. Якщо ж він повністю відкриється, можна пізнати, що все це був лише фарс, сатира, неперервний доказ того, що довга трагедія закінчилася. Автор розуміє те, що всяка філософів у своєму виникненні була лише довгою трагедією.

До того ж, Ніцше критикує людей цинічних. Вважає, цинічність "єдиною формою, де пошла душа стикається з тим, що називається щирість". Подібні вислови потрібно слухати прискіпливо, з недовірою. Проте багато філософів прислухається до таких речей.