Фiлософiя творчостi

                                 ФІЛОСОФІЯ ТВОРЧОСТІ

                                       Спецкурс ( обсяг 30 год.)

                                 Лекція 1. ФЕНОМЕН ТВОРЧОСТІ

                            План

1. Спроба визначення творчості.

2. Полісемантичність категорії «творчість».

3. Теоретико-наукові виміри творчості.

                            Література

Бердяев Н.А. О назначении человека.- М.,1993.

Горальський Анджей. Теорія творчості.- Львів,2002.

Роменець В.А. Психологія творчості. – К.,1971;2001.

Новиков Б.В. Творчість і філософія.- К.,1989.

Новиков Б.В. Творчість як спосіб здійснення гуманізму.- К.,2005.

Пронкин Д.Д.,Пронкина С.В. Одиссея творчества.- Спб.,2005.

Петрушенко В.Л. Как возможно творчество? // Петрушенко В.Л. Иов, или о человеческом самостоянии (исследования, эссе, размышления). – Львов,2000; 2008. – С.258-267.

Розин В.М. Мышление и творчество.- М.,2006.

Шумилин А.Г. Проблемы теории творчества.-М.,1989.

Цапок В.А. Творчество: философский аспект проблемы.-Кишинев,1989.

        1. Епіграфом до нашої розмови про творчість  з філософської точки зору можна поставити слова Сергія Кримського: «Я не розумію людей, які зводять філософію до переказу чужих, нехай і глибоких думок і поглядів. Наскільки цікавіше вигадувати щось оригінальне і своє». Він є автором оригінальних філософських трактатів: «Философия как путь человечности и надежды», «Під сигнатурою Софії» та багатьох інших.

       Отже, вигадувати щось нове, оригінальне, якого ще ніхто не  вигадав, - це і є творчість. Як це робити? Як людині приходять нові думки, звідки беруться нові ідеї? Нині творчість – це не  лише одна з найзагадковіших і хвилюючих проблем, а й  найзлободенніша й найактуальніша. Ймовірно, ніколи в минулому вона не  була об’єктом  такої пильної уваги філософів, психологів, соціологів і педагогів, як нині.

       У сучасній науковій літературі прослідковується прагнення дослідити конкретні види творчості – творчість у літературі, мистецтві, науці, техніці. Її психологічні основи. Застосовується відповідна методологія: природничонаукова. Естетична. Психологічна тощо. Психологія, наприклад, досліджує творчість як класичними методами (самоспостереження творця, вивчення біографічних даних, анкетування, інтерв’ю), так і новітніми (вияв   прямого й побічного продуктів предметного впливу,  кінореєстрація руху очей тощо). Подібні  розробки  хибують тим, що вони не мають обов’язкового характеру, бо побудовані на конкретних емпіричних ситуаціях, де маємо справу з прикладними аспектами творчості. У них не ставиться питання. як взагалі можлива творчість?

       При аналізі спадкових даних митця, його таланту, слухової чи зорової винятковості. Які завжди унікальні й неповторні, не можна зробити жодних теоретичних висновків про сутність і джерела творчості. Не дадуть нам жодних  підстав для таких  висновків і дослідження психіки творця: його темпераменту, швидкості психічних реакцій, здатності утворювати далекі асоціації – все це конкретний досвід одного творця. Опис психічних механізмів інтуїції або осяяння – це завжди опис вже звершених актів творчості. Що нам допоможе зізнання, наприклад Айнштейна, що  він читав Достоєвського, грав на скрипці? Можемо дотримуватись його рекомендацій займатись музикою, але чи станемо Айнштейнами? Осяяння завжди неконтрольоване диво – це підтвердять уся творці.

      Не допомагають  збагнути таємницю творчості й біографічні дані: освіта, виховання. талант, здібності, культурна вишуканість чи ерудиція ще не гарантують творця. Людина може бути освіченою, ерудованою, проте малокультурною.

      Проблема творчості особливо актуальна нині, як і у ХХ ст., вона стала об’єктом інтенсивного вивчення. З розвитком масової культури, коли мільйони людей користуються плодами творчості поодиноких осіб, відбувається згасання творчого потенціалу. Все готове, доступне, не потрібно напружуватись. Однак людство сягнуло тупика -  відчувається брак нових ідей для подолання катастрофічних явищ в усіх сферах життєдіяльності людини,  потреба альтернативних джерел енергії, нових засобів виживання, нових матеріалів – усе це загострює проблему творчості. Сподівання на неординарних особистостей, які врятують людство, стає все відчутнішим.