Фiлософiя буддизму

Міністерства культури та інформаційної політики України

Комунальний заклад «Одеський театрально-художній фаховий коледж»

Циклова комісія соціально-економічних, гуманітарних і мистецтвознавчих дисциплін

РЕФЕРАТ

з основ філософських знань

ФІЛОСОФІЯ БУДДИЗМУ

Підготувала:

Студентка 3-ВТЗ

Жуковська А.В.

Викладач: Доленко О.А.

Одеса

2021

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………..3

1 Теоритичні засади вчинення буддизму…………………………………….…..5

1. Походження та поширення буддизму…………………………………..5
2. Дхарма…………………………………………………………………..9
3. Чотири благородні істини………………………………………………11

2 Аналіз «міфології» буддизму……………………………………………………15

2.1 «Колесниці» буддизму……………………………………………………..15

2.2 Дзен-буддизм……………………………………………………………….18

1. Класичні школи Китаю……………………………………………………..22

Висновки……………………………………………………………………………31

Перелік джерел посилання………………………………………………………..33

ВСТУП

              Тема цієї роботи: «Філософія буддизм». Буддизм - релігійно-філософське вчення, яке виникло в Індії у 6-5 століттях до н.  Входить до Сaнь Цзяо - однiєї з трьох головних релігій Китаю.  Засновник буддизму - індійський принц Сiддхaртхa Гаутама, який згодом отримав ім'я Будди, тобто.  пробудженого чи просвітленого.  Вже в перші століття свого існування буддизм розділився на 18 сект, розбіжності між якими викликали скликання соборів у Раджагріху в 447 р. до н.е., у Вайшаві в 367 р. до н.е.  і привели на початку нашої ери до поділу буддизму на дві гілки: Хінаяну та Махаяну.  З самого початку буддизм виступив не лише проти значення зовнішніх форм релігійного життя і насамперед ритуалізму, а й проти абстрактно-догматичних пошуків, властивих, зокрема, брахманійсько-ведійській традиції.  Як центральну проблему в буддизмі було висунуто проблему буття особистості.

              3апад довгий час не визнавав значення буддизму як однієї з великих світових релігії, заперечував значущість його філософської системи, - а тим часом вона цілком порівнянна із системами грецької чи арабської філософії.

Про буддійські філософські навчання в Європі дізналися в 1844 р. Завдяки роботам Ежена Бюрнуфа, Спенса Харді, Кеппена та Г. Ольденберга.  Як спіритуалісти, і позитивісти бачили у буддизмі явний нігілізм і засуджували його.  Інші ж, за Шопенгауером і Ніцше, ним захоплювалися.  Хоча кількість перекладів та спеціальних досліджень постійно зростала, буддизм у них поставав частково у спотвореному вигляді.  Це можна пояснити драматичним «зіткненням (західної) метафізики з чимось докорінно чужим їй» (Р. П. Друа).  Дійсно, умоглядні побудови буддійських мислителів важкі для розуміння, оскільки їх онтологія і вчення про істину розглядає поняття суб'єкта як помилкове, і в такому ж ключі розглядають функції мови і мовчання.  Насправді тут ставляться під сумнів всі підстави того західного розуміння філософії, яке бере свій початок у Стародавній Греції.

              Деякі дослідники пропонують бачити в життєписі Будди якусь алегорію, наприклад, солярний міф (Е. Сенар, Г. Керн), а буддизм визначають як «загадкову» містичну релігію або як чистий езотеризм.  Буддизму понад 2500 років, в Індії він проіснував понад півтора тисячоліття.  До сьогодні всі буддійські школи спираються на тексти, більшість яких спочатку була написана на санскриті. В. С. Соловйов аналізував буддизм виходячи з сумнівної посилки, що буддизм схожий на християнство і явно протиставлений: «Християнство не заперечує реальності життя, а тому здатне розвивати і цивілізувати суспільство.  Буддизм визнає життя «майєю» (примарою), тому суспільство, яке прийняло, не може розвиватися і цивілізуватися, а неминуче вироджується, чому служить прикладом та ж Індія.  Християнство прагне життя, буддизм - до смерті.  Вчення Христа – справжній альтруїзм, а буддизм – уособлення, зведення в ідеал егоїзму.  Ідеал буддизму - людина, байдужа до добра і злу, людина-кремінь, бо тільки така людина не творить собі ні доброї, ні злої карми, не бажає жити, визнаючи життя набридлою примарою, і йде в нірвану.