Рецензiя на філософську статтю О. Стебленської "До питання про природу совісті. Криза совісті"

РЕЦЕНЗІЯ

на філософську статтю О. Стебленської “ До питання про природу совісті. Криза совісті”

Зміст

Вступ

1. Введення у тему. Поняття совісті.

2. Мета та проблематика статті.

3. Походження терміну “совість”.

4. Особливості цього явища.

А)  Діалогічний характер совісті.

Б) Суб’єктивні (індивідуальні) переживання.

В) Взаємозв’язок інтуїтивних і раціональних моментів.

Г) Зв’язок совісті зі свободою.

1. Джерела совісті.
2. Криза описаного явища.
3. Актуальність совісті в сучасному світі.

А) Політична сфера.

Б) Соціальна сфера.

В) Сфера виховання.

Г) Сфера освіти.

Д) Сфера релігії.

1. Підведення підсумків.

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Як часто ми стикаємося з поняттям “совість”? Що це значить для вас ? Як ви нею розпоряджаєтесь? Наскільки совість вам перешкоджає шлях до нормального існування? Доволі часто ми чуємо вислів “зовсім совісті немає”, особисто я його приймала від матері, коли робила те, що вважала за потрібне і не сходилася з її думками та поглядами. В цьому випадку я не відчувала жодної провини, але для іншої людини подібний вчинок може розцінюватися як той істинний прояв безсовістної поведінки. В чому тут проявляється совість? Якщо я знаю, що для мене буде кращим так, як хочу зробити, то підпорядковуватися усім бажанням оточення немає сенсу, хіба можна прислуховуватися, але все одно обдумувати. Ну і тепер, коли посварився через якусь незначущу річ з рідною людиною тебе буде гризти вона - совість.

Я вважаю, що совість не є здібністю з народження, адже ми вже з набуттям окремих знань, життєвого досвіду можемо робити певні вчинки, що можуть призводити до поганих наслідків, які в свою чергу будуть нас бентежити. Між совістю і людиною є один місток і це його “внутрушнє Я”, ніхто не може нав’язати нам почуття провини, аніж ми, рефлексуючи над тією чи іншою проблемою.

Ця тема мені здалася цікавою, дійсно в сучасному світі, де кожний має своє сприйняття навколишнього, по - різному осмислює життєві ситуації. Для когось достатньо позитивним вчинком є позичити річ і не віддати, ну правильно, ти ж в плюсі. Хтось свою маленьку помилку перетворює на величезну проблему, страждаючи потім все життя. До речі, совість розмежовує добро і зло, бо нас не бентежить те, що ми зробили від душі, з усією теплотою і віддачею, а те, що ми допустили невірного,можливо шкідливого. Авторка статті детально розкриває кризу та проблематику сумління, було захопливо роздумувати над тим, що є частиною тебе і з чим ти стикаєшся в житті повсякденно.

На початку статті авторка репрезентує положення, що в основному будуть розглядатися, виділяє природу совісті, її сутнісних проявів та особливостей.

Вже в цій частині опосередковано зачіпаються тезіси, які надалі описуються в повнішому форматі, тож саме тоді їх і проаналізуємо.

Невипадково згадується цитата Сенеки: «Я не стану робити нічого заради думки оточуючих, але лише заради власної совісті; про що знаю я один, я робитиму так, ніби на мене дивиться натовп» [1, c. 165] Перша її частина каже нам про те, що ваша совість сягає певних кордонів, які нами ж і створені, тож робити щось заради похвали або гарного враження не варте того. Друга частина безспосередньо описує момент коли треба не забувати про совість, навіть якщо робите щось без зайвих очей, думаєте, що про це ніхто не дізнається, пам’ятайте про свою гідність і не робіть поганих справ.