Чому певна частина корінних українців байдужа до мови свого народу?

Степанюк Юлія Іванівна,

студентка агробіологічного факультету

спеціальність садівництво та виноградарство,

Національний університет біоресурсів і

природокористування України (м. Київ,

Україна)

Чому певна частина корінних українців байдужа до мови свого народу?

Сьогодні ми як ніколи гостро відчуваємо проблему мовлення українців. Російськомовна група населення зустрічається ледь не повсюди. В кафе, магазинах, по телебаченню, в книгах – звідусіль звідусіль на нас чатує російська мова. Чому ж так сталось? Чому незалежна, чудова держава промовляє до нас чужими словами? Чому людям байдуже на їх стражденну рідну мову?

Причин насправді є досить багато. Однією з найбільш переконливих є певні територіальні та історичні особливості нашої держави. Як ми усі знаємо, українська мова не раз зазнавала утиску з боку держав, у склад котрих входила. Заборона говорити та писати рідною мовою, а інколи, навіть мати українську літературу вдома – усе це мало намір викорінити нашу солов’їну з душі народу, але цього не сталось. Вона змогла вистояти в боротьбі за існування. Однак, для корабля гірше спокійна гладь води, аніж буря. Українці з самого дитинства стикаються з чужою мовою. Вони чують та бачать її навіть частіше, аніж свою рідну. І чому ж так сталось? Через неспроможність влади до боротьби з цією проблемою, або ж через їх небажання? Через історичні події, що відбувались, коли Україна була лиш частиною іншої держави? Чи, можливо, через нас самих? Через нашу пристосувальницьку позицію, нашу байдужість і неповагу як до української мови, українського народу і, відповідно, до самих себе.