Теоретичнi аспекти вивчення сутностi психiчних станiв на рiзних етапах розвитку сiм'i

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ СУТНОСТІ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ РОЗВИТКУ СІМ’Ї

1.1. Сутність та особливості психічних станів

Початок систематичного вивчення психічних станів як окремого поняття поклав У. Джемс, який трактував психологію як науку про психічні стани людини. Психічні стани автор відносив до станів свідомості, що характеризуються властивостями мінливості, вибірковості, безперервності та носять особистісний характер [46].

Вагомий внесок у розвиток розуміння сутності та фізіологічних механізмів психічних станів був зроблений В. М. Бехтєрєвим, І. П. Павловим, І. М. Сєченовим, О. О. Ухтомським [16; 120; 121; 168; 189]. І. М. Сєченовим була сформульована ідея про принцип зворотнього зв’язку, що є одним з основних принципів організації психічної діяльності, формування, протікання та психічної регуляції станів [168]. Дослідження І. П. Павлова дозволили розкрити фізіологічні механізми психічних станів, їх безумовно-рефлекторну та умовно-рефлекторну природу, виокремити риси, що їх характеризують (реальність, дієвість і плідність). Фізіологічною основою психічних станів за І. П. Павловим є «певний функціональний рівень» кори головного мозку, що утворюється під впливом сукупності зовнішніх та внутрішніх подразників [120; 121]. Вчення про домінанту О. О. Ухтомського описує механізм виникнення психічних станів: у спокійному стані кори великих півкуль домінанта зберігає слід минулої активації та активується знову під впливом відповідного подразника за механізмом умовного рефлексу [189].

У сучасних психологічних словниках «психічний стан» визначається як поняття, що використовується для умовного виокремлення в психіці індивіда відносно статичного моменту на відміну від поняття «психічний процес», та одночасно підкреслюються динамічні моменти психіки на відміну від поняття «психічна властивість» [114; 147, c. 302; 182]. Також зазначається, що до складу цієї категорїї входять різні види інтегрованого відображення впливів на суб’єкт внутрішніх та зовнішніх стимулів без чіткого усвідомлення їх предметного змісту [144; 168].

Вперше загальна проблема психічних станів як самостійної категорїї, що є відмінною від психічних процесів та властивостей, була сформована та розглянута М. Д. Левітовим [81]. Ученим узагальнено праці попередніх років та досліджено особливості прояву психічних станів, механізми їх виникнення, взаємозв’язок із психічними процесами та властивостями. Згідно з М. Д. Левітовим «психічний стан – це цілісна характеристика психічної діяльності за певний період часу, в якій відображається своєрідність перебігу психічних процесів в залежності від предметів та явищ дійсності, що відображаються, попереднього стану та психічних властивостей особистості» [81, с. 20].

Окремі психологічні дослідження спрямовані на прикладні аспекти вивчення психічних станів в межах окремих галузей та завдань психологїї (В. С. Агавелян, І. Ф. Аршава, Б. О. Вяткін, В. М. Бехтєрев, Л. С. Виготський, В. К. Вілюнас, Т. П. Гречко, Л. П. Гримак, Л. Г. Дика, Ю. М. Забродін, Є. П. Ільїн, Є. С. Жаріков, О. А. Конопкін, А. Г. Ковальов, Г. Б. Леонова, О. М. Леонтьєв, О. І. Макух, М. В. Макаренко, А. Г. Маклаков, Н. О. Макарчук, К. С. Максименко, О. Р. Малхазов, С. М. Миронець, В. М. М’ясіщев, Н. І. Наєнко, Т. А. Немчін, Г. С. Нікіфоров, І. П. Павлов, А. В. Порицький, О. О. Прохоров, С. Л. Рубінштейн, В. М. Сінайко, Ю. Є. Сосновікова, Г. Б. Суворов, О. Я. Чебикін, І. І. Чеснокова, О. О. Ухтомський та ін.) й розглядають як психофізіологічні та функціональні стани, що формуються у процесі професійної діяльності, або у контексті особливостей та властивостей особистості.

Є. П. Ільїн визначає стан, як цілісну реакцію функціональних систем особистості на зовнішні та внутрішні стимули, що спрямовані на досягнення корисного результату [64, с. 18]. Автор виокремлює особливий вид станів – психофізіологічний стан, як причинно-зумовлене явище, реакцію не окремої системи чи органу, а особистості в цілому, зі включенням у реагування субсистем керування та регулювання. Серед структурних компонентів психічного стану автором виокремлено психічні, вегетативні та рухові характеристики, що є невіддільними та складають специфічну характеристику кожного стану [64].