Теоретичні аспекти вивчення неологізмів

                                   1.2. Теоретичні аспекти вивчення неологізмів

       У сучасному мовознавстві немає єдиного визначення для терміна «неологізм». Дослідники неології трактують  його по-різному, вважаючи на методи та матеріали дослідження. Також існують такі терміни на позначення нових понять у мові, як «новотвори», «неосемантизми», «інновації» тощо.

      О.Сербенська вважає, що інновації – це «новотвори, запозичення, а також включення і входження в мову, зумовлені перерозподілом значень у видах і жанрах мовлення; це і відродження слів, і висловів з минулих епох»^[1]. Своє визначення  подає  Д. Мазурик: «Неологізм – це слово, значення слова чи стійке сполучення слів, які сформувалися в мові впродовж певного історичного періоду для найменування нової об’єктивної реалії, відповідають усім нормам сучасної літературної мови і можуть увійти до її активного лексикону»^[2]. Досліджувала значення цього терміну і Ж. Колоїз, яка вважає, що «неологізм – це все те нове, що характеризує зміни і розвиток мови»^[3].

     Більшість мовознавців неологізмами вважають одиниці, які через свою новизну не встигли потрапити до активного лексичного фонду, або через свою невдалість ніколи до нього не ввійдуть. Спільним для всіх визначень є те, що головною рисою неологізмів – це їх новизна. Всі нові слова є неологізмами доти, поки не стають загальновживаними і не втрачають свою новизну.

    Поява нових слів спричинена двома чинниками: називанням тих понять, які вже мають назву коротшими, виразнішими відповідниками: той, що зламує програми – хакер, місце для харчування в торговому центрі чи будь-якій споруді – фуд-корт, та потребою назвати нову реалію дійсності: ноутбук, веб-камера.^[4]

   Джерелами появи неологізмів є запозичення з інших мов, зокрема через процеси транскрипції та калькування: скейтборд, аналоговий дисплей.  Також це є внутрішньомовні ресурси, тобто творення нових слів із національної лексики: самоцвіт, прибулець, та на основі запозиченої лексики за певними словотвірними зразками: імідж–іміджовий, файл– файловий.^[5]

   Розрізняють неологізми лексичні, семантичні та стилістичні (оказіоналізми).

• Лексичні неологізми – це нові слова як за значенням, так і за звучанням: смартфон, гаджет.
• Семантичні неологізми – це нові значення в уже наявних словах: хвіст–заборгованість у навчанні, помаранчевий – революція.
• Стилістичні неологізми (оказіоналізми) – слова, які вживаються в конкретній мові якогось письменника: І. Драч – дівулиння, Л. Костенко – улелекати.^[6]

  Неологізми переважно з’являються в засобах масової інформації, в яких можна простежити процеси інновацій в мові. Дослідженням мови ЗМІ займалися багато лінгвістів, адже вони відображають стан сучасної української мови та є важливим джерелом у дослідженні її розвитку на сучасному етапі.

  Серед класифікацій мови ЗМІ немає загальноприйнятої та єдиної.

О. Сербенська поділяє неологізми на такі групи:

• Новотвори. Сюди відносяться неологізми, які утворилися внаслідок змін у соціально-політичному житті народу: атошники, тітушки, оказіональні словосполучення у функції номенів: визначити прохідного кандидата ліві, розтягнуть голоси свого електорату 

(«Вечірній Київ»). Також сюди належать слова які створюють журналісти, рекламісти: депутати тузляться «Урядовий кур’єр».

• Запозичення. Соціально-економічні та культурні зв’язки України відобразилися у ЗМІ запозиченням з іноземних мов: мас-медіа, холдинг, брифінг, офшор.
• Перерозподіл у жанрах і виданнях мовлення. Оскільки склад української мови поповнюється за рахунок лексико-семантичної деревації слів, то розширюється семантика похідної основи й функціональне поле: крутизна, круто, крутий, крутіший, крутіше

(багатий), тіньовик, тінь, тіньова економіка (більшість у парламенті). Такі нові слова поповнюють жаргон української мови: бабки – гроші, прикид –одяг.

• Відродження слів і висловів з минулого. Повернена лексика поповнила багато слів у сфері культури, освіти, науки. Наприклад повернулись слова і похідні від них системи та словосполучення: декан, деканат,  магістр, магістерський, магістерська робота, оренда орендний, орендатор.^[7]

О. Стишов  подає таку класифікацію неологізмів:

• Абревіатури: НанУ (Національна академія наук України), УкУ (Український католицький університет), нардеп (народний депутат)  та похідні від них слова.
• Складні лексичні утворення: світоустрій, двомовник, довгодуб.
•  Прості афіксальні деревати, які заступають громіздкі сполуки: бюджетник – працівник бюджетної форми, мінімізувати – звести до мінімуму.
• Деякі безафіксні новотвори. негатив (негативні ознаки, процеси, явища тощо) ексклюзив (ексклюзивне інтерв’ю, фото тощо).
• Відантропонімні утворення – від прізвищ, імен відомих діячів, керівників, що позначають суспільно-політичні явища, течії, погляди: кучмунізм, ленінізм, бандерівець.^[8]

  Також дослідник виділяє тематичні групи лексики зі сфери ЗМІ, які ввійшли в нашу мову частково втративши свою новизну, маючи багато спільного з українським словотвором.