Самореалiзацiя i психiчнi порушення

Psychosynthesis: A Manual of Principles and Techniques (A Collection of Basic Writings) (An Esalen Book) Viking Compass 1971

Глава 1  Принципи

1.1 . КОНТРОЛЬ ЗА РІЗНИМИ СКЛАДОВИМИ ОСОБИСТОСТІ  

Глава 2 САМОРЕАЛІЗАЦІЯ І ПСИХІЧНІ ПОРУШЕННЯ

2 .1 Техніки

ГлаваЗ

ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА І ДОСЛІДЖЕННЯ НЕСВІДОМОГО

3. 1 ДОСЛІДЖЕННЯ НЕСВІДОМОГО АСОЦІАЦІЇ

Глава 4 ОСОБИСТИЙ ПСИХОСИНТЕЗ: ТЕХНІКИ

4. 1 КАТАРСИС

4. 2 ПЛАН ПСИХОСИНТЕЗА

4 3 КОМБІНУВАНЯ З ІНШИМИ ТЕХНІКАМИ

Розділ 5

ДУХОВНИЙ ПСИХОСИНТЕЗ: ТЕХНІКИ

5. 1 Спеціальне застосування

Глава 1 Принципи

1 Найбільша відмінність психосинтезу від інших напрямів терапії полягає, напевно, у наданні центрального значення волі як суттєвої функції «Я» інеобхідного джерела, або «початку» всіх виборів та рішень. Тому психосинтез включає докладний аналіз різних вольових, стадій - таких, як обмірковування,мотивація, прийняття рішення, його підтвердження, наполягання на ньому, його виконання, та приносить багато користі, розвиваючи, зміцнюючи та спрямовуючи волю за допомогою різноманітних технік.

2. Друга відмінність стосується природи «Я» та пошуку самоідентичності. Як мені здається, безпосереднє переживання «Я», переживання чистої самосвідомості, незалежної від жодного змісту поля свідомості чи ситуації, в якій індивід може перебувати, — це справжнє,«феноменологічне» переживання, внутрішня реальність, яка може бути перевірена емпірично і довільно викликана за допомогою певних технік. Дослідження двох аспектів природи та місця «Я» міститьсяу розділах 1 і 2: «Динамічна психологія та психосинтез» та «Самореалізація та психічні порушення».

3. Ще одна відмінність полягає у визнанні того позитивного, творчого, радісного досвіду, який людина може переживати і нерідко переживає одночасно з болючим та трагічним. Сюди відносяться такі речі, як самореалізація, виконання, досягнення, натхнення, мир та радість — те, що Маслоу вдало назвав«Вершинними переживаннями». Це феноменологічний життєвий досвід. У психосинтезі подібні переживання активно "створюються" за допомогою відповідних методів.

4. Переживання самотності не розглядається у психосинтезі як основне чи суттєве. Це лише стадія, тимчасовий суб'єктивний стан. Воно може чергуватись і, нарешті, змінитися справжнім переживанням міжособистісного та міжіндивідуального спілкування, взаємовідносин, взаємодії; співробітництвом між індивідами та групами і навіть їх гармонійним «злиттям» в єдине ціле через інтуїцію, емпатію, розуміння та ідентифікацію^ Це величезний простір психосинтезу, переходить від рівня міжособистісних відносин чоловіка та жінки до рівня гармонійного поєднання індивідів у єдине «людство». Його можна описати та іншими словами [що було зроблено в інших роботах: Сорокін  Льюїс  і Фромм    що відносяться до реальності та функції кохання в її різних аспектах, особливо в таких, як агапе, альтруїстична любов, милосердя, братерство, спільність, участь.

5. Обдумане використання великої кількості технік з метою:

а) трансформації, сублімації та напрямки психологічної енергії в потрібне русло;

б) зміцнення слабких чи недостатньо розвинених функцій;

в) активації надсвідомої енергії та актуалізації прихованих можливостей.

6. Свідома та планована реконструкція, або відтворення особистості через співпрацю та взаємодію пацієнта та терапевта. Рівень та характер такого співробітництва різні на різних етапах розвитку терапевтичного процесу; це співробітництво можна уявити в вигляді трьох окремих стадій, хоча вони й невіддільні один від друга і часто взаємно перекриваються. Спочатку терапевт грає активнішу роль. Потім його вплив стає більш «каталітичним»: він представляє якусь модель або символ, який у певному сенсі інтроєцьується пацієнтом. На останній стадії особистість терапевта