Особливостi виховання нацiональноi iдентичночтi засобами мiнi-музею у дiтей старшого дошкiльного вiку

ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ЗАСОБАМИ МІНІ-МУЗЕЮ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Олійник Дарина Сергіївна,

асистент кафедри дошкільної

освіти та педагогічних інновацій

Житомирський державний університет

імені Івана Франка

м. Житомир, Україна

daryna_oliinyk@ukr.net

Вступ. / Introductions. На сучасному етапі розвитку нашої молодої держави є проблема виховання національної ідентичності дітей та молоді, адже країна знаходиться в суперечливому силовому полі соціально-цивілізаційних тенденцій (глобалізація і національно-етичне, державне уособлення, модернізація та постмодернізація, орієнтація на Схід чи на Захід). Всі ці чинники створюють проблему «кризи суспільства», частиною якої є національна ідентичність.

Мета роботи. / Aim. Уточнення змісту понять «національна ідентичність», «міні-музей», а також аналіз впливу міні-музею на виховання національної ідентичності у дітей старшого дошкільного віку.

Матеріали та методи. / Materials and methods. Під час дослідження ми послуговувались методами аналізу та синтезу для вивчення теоретичного підгрунття виховання національної ідентичності засобами міні-музею.

Результати та обговорення. / Results and discussion. Усвідомлення своєї національної ідентичності та уявлення про себе як представника українського народу, а водночас і нації, сприяє кращій адаптації дитини до умов соціального життя в Україні.

Національна ідентичність – це усвідомлення себе представником певної нації і оцінка себе як носія національних цінностей: мови, релігії, етичних норм, культурної спадщини, тощо. Національна ідентичність є однією з найважливіших складових структури соціальної ідентичності оскільки усвідомлюючи свою належність до соціуму, людина здатна самовизначитись, самоствердитись і реалізуватись.

Вік 5-7 років є сенситивним періодом для виховання національної ідентичності людини. За цей невеликий відрізок часу дитина встигає набути незамінних знань, які допоможуть ідентифікувати себе з нашою країною, сформує основи патріотизму та бажання діяти на користь розвитку своєї держави [5, с. 76-77].

Тому саме в дошкільному закладі освіти необхідно приділяти цьому великої ваги. Насамперед, педагог має бути з чіткою громадянською позицією, бути патріотом своєї країни, адже він організовує процес виховання, залучає дітей до пізнання своєї країни, пробуджує любов до неї, гордість приналежності до українського народу. Великою помилкою є те, що педагоги дають лише зовнішні знання про країну (символіка, герб, прапор, гімн), а в першу чергу, потрібно викликати у дітей «емоційні» знання, такі як повага до мови, любов до рідної землі, Батьківщини, гордість за те, що я - українець.

Одним із цікавих, яскравих та результативних засобів виховання національної ідентичності є музеї, адже інформація в них структурована, достовірна та доступна для розуміння дітьми.

Музей – це заклад, який накопичує, зберігає та поширює досвід попередніх поколінь, їх унікальні пам’ятки матеріальної культури. Нині похід до музею трактується, як галузь освітнього процесу, яка направлена на формування у дитини ціннісного ставлення до дійсності за допомогою розкриття історико-культурних контекстів матеріальних і нематеріальних реалій навколишнього світу незалежно від його місця знаходження [6, с. 38-42].

Проте, у зв’язку з пандемією, спричиненою COVID-19, стали діяти обмеження щодо відвідування музеїв, через високий ризик розповсюдження вірусу в закритому приміщенні. Опираючись на дані статистики музею «Софія Київська» за 2020 рік, можемо побачити, що у 2020 році музей відвідало лише 17,2% дітей, в той час як у 2019 році цей показник був 61,2% [2]. Крім того організувати безпечну та змістовну екскурсію до музеїв, які знаходяться на великій відстані від закладу, для дітей дошкільного віку не така вже й проста справа.