Система розвивальних завдань на уроках природознавства

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМИ РОЗВИВАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ………………………………………………………5

1.1. Поняття системи розвивальних завдань як засобу підвищення ефективності навчально-виховного процесу з природознавства………………6

1.2. Психологічні аспекти формування логічного мислення на уроках природознавства…………………………………………………………………8

РОЗДІЛ ІІ. ЗМІСТ ТА МЕТОДИКА ЗАСТОСУВАННЯ РОЗВИВАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ З ПРИРОДОЗНАВСТВА У ТРЕТЬОМУ КЛАСІ…………………12

2.1 Зміст та завдання системи розвивального навчання як засіб розвитку дитини на уроках природознавства……………………………………………12

2.2. Методика застосування творчих завдань, що сприяють розвитку розумових здібностей дітей та вміння мислити в нестандартній ситуації…17

2.3. Система творчих завдань при вивченні природознавства у третьому класі………………………………………………………………………………21

ВИСНОВОК…………………………………………………………………….23

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………25

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….29

ВСТУП

Актуальність проблеми дослідження. Навчальний матеріал предмету природознавства у третьому класі повинен сприяти розвитку особистості,  набутих знань у попередніх класах та розвитку за допомогою вивчення нового матеріалу. Тому для ефективної праці на уроках природознавства необхідна система розвивальних завдань.

         Систематичне вивчення навчального матеріалу, розподіленого на теми, забезпечує розвиток учня за допомогою загальних відомостей про природу та конкретних фактів про звірів, птахів, живу та неживу природу, що подається за допомогою різноманітних способів системи розвивального навчання.
         Розвивальне навчання призводить до підвищення ефективності навчально-виховного процесу з природознавства.

          Нас зацікавила дана проблема, тому що система розвивального навчання дозволяє організовувати навчальний процес через застосування творчої діяльності, у тому числі і колективної, у класній та позакласній роботі учнів

         Система розвивального навчання забезпечує підвищення рівня знань, умінь і навичок учнів; розвиток творчого мислення дітей  та оволодіння ними навичками дослідницької діяльності; одержання учнем нових ідей і результатів, узагальнень (як об’єктивно нових, так і суб’єктивно нових); прояв індивідуальних досягнень; створення власного досвіду та використання цього на практиці.

        Система розвивального навчання організує навчальний процес, який містить можливості забезпечити формування творчого потенціалу особистості дитини, та розвиток їхніх здібностей, вміння й бажання вчитися.
        Система розвивальних завдань включає в себе структурні компоненти, які розкривають його суть: цілі навчання, зміст, діяльність викладання та навчання, характер їх взаємодії, принципи, методи, форми навчання.
           Основна ідея розвивального навчання – випереджувальний розвиток мислення, що забезпечує готовність учня самостійно використовувати свій творчий потенціал.

В сфері науки природознавства працюють багато дослідників та вчені-натуралісти. Вивчення природи та вплив її на життя людини почалось з давних часів а зокрема це були:

1. Всесвітньо відомий лікар Парацельс .Він відстоював думку про те, що жива і нежива природа має однаковий склад. Це давало йому змогу успішно добирати речовини для лікування хворих.
2. Михайло Васильович Ломоносов здійснив багато відкриттів. Зокрема, він дійшов висновку, що на Землі постійно відбуваються зміни, і вони € причиною мінливості рослин і тварин. І те що ця мінливість в певну міру впливає на середовище існування людини.
3. Володимиром Івановичем Вернадським. Дослідник був переконаний у тому, що живі організми відіграють головну роль у природі. Тому він створив вчення про біосферу— особливу оболонку Землі, в якій поширене життя. Свої погляди вчений виклав на сторінках книжки «Біосфера» (1926 p.).[2]

Що описується в  Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти

Освітня галузь “Природознавство”

Метою освітньої галузі “Природознавство” є формування в учнів природничо-наукової компетентності як базової та відповідних предметних компетентностей як обов’язкової складової загальної культури особистості і розвитку її творчого потенціалу.