Розробленні методики розвитку читацького інтересу молодших школярів засобами інтерактивних методів

ЗМІСТ

ВСТУП

Обґрунтування вибору теми дослідження. Неможливо уявити духовне відродження українського народу без впливу художньої літератури, як основного фактору  формування національної самосвідомості, тому що саме література являється активним чинником суспільного виховання —совісті, моралі загальнолюдських цінностей, інтелігентності.

Зміни в усіх сферах нашого життя безпосередньо впливають і на літературну освіту дітей молодшого шкільного віку. По-іншому неможливо, бо література – це відображення в художньому стилі життя людини та суспільства з усіма труднощами  і проблемами. Однак, щоб література здійснювала свою виховну роль, потрібно виробити у людині вміння читати художні твори, належним чином сприймати дійсність, відображену в художній формі, сформувати прагнення брати приклад з позитивних героїв.

Сьогодні стоїть завдання побудувати навчально-виховний процес таким чином, щоб розвивати в учнів пізнавальний інтерес, вміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватися в потоці усієї тієї інформації, яку ми поглинаємо кожний день. Зрозуміло, що цього неможливо досягнути без правильно організованої і серйозно поставленої роботи учнів з перших днів навчання з книгами із доступного кола читання, без виховання в дітей бажання і звички у вільний час звертатись до книги, читати ті, які підходять саме конкретній дитині, а не комусь іншому. Лише при таких умовах, книга дозволить читачу "доторкнутися" до минулого і майбутнього, прийняти його чи відкинути, перетворити у власне переживання .

Варто зауважити, що проблемою ролі інтересу в навчанні і шляхів його формування є предметом педагогічних і психологічних досліджень, які здійснювали Б. АНАНЬЄВ, Л. БОЖОВИЧ, С. РУБІНШТЕЙН, О. КИРИЧУК, Г. ЩУКІНА. Але на жаль, наукових праць, присвячених проблемі читацьких інтересів майже немає. Тому дана проблема у психолого-педагогічній літературі потребує розвитку.

Розкриття сутності інтерактивних технологій було предметом дослідження багатьох науковців, які вважають інтерактивні підходи найбільш ефективними. Аналіз публікацій стосовно використання інтерактивних технологій надає можливість зазначити, що цій проблемі присвячено велику кількість досліджень. Наприклад, О. ПОМЕТУН аналізує можливості використання інтерактивних технологій навчання під час проведення занять на сучасному рівні, С. КАШЛЄВ вбачає в інтерактивному навчанні інноваційне педагогічне явище і пропонує теоретичне обґрунтування особливостей використання у педагогічному процесі інтерактивних методів навчання. Інтерактивні технології як важливу складову навчально-виховного процесу досліджували Л. АМПІЛОГОВА, О. КОМАР, В. МЕЛЬНИК, Л. ПАВЛОВА, Л. ПИРОЖЕНКО, М. СКРИПНИК, В. МІСЯЦЕВ, О. ЛЕОНТЬЄВ, Г. ВИСОТСЬКИЙ.