Навчальний фiзичний практикум як дiэвий засiб пiдготовки майбутнього фахiвця

Бєлобров О.В.,

Науковий керівник: Кухарчук Р.П.

НАВЧАЛЬНИЙ ФІЗИЧНИЙ ПРАКТИКУМ ЯК ДІЄВИЙ ЗАСІБ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ

У статті розглядається навчальний фізичний практикум як важлива складова підготовки  майбутніх учителів фізики. При цьому зроблено вагому методичну пропозицію про доцільність запровадження індивідуальних навчальних завдань експериментального, теоретичного і дослідницького характеру, котрі дають можливість майбутнім учителям фізики одержувати важливі методичні висновки на основі активної самостійної діяльності.

Ключові слова. Фізичний практикум, .

Актуальність теми. В умовах науково-технічного прогресу й переходу до нового змісту фізичної освіти, тобто до пошуково-креативного навчання, помітно зростає роль самостійної пізнавальної діяльності студентів та її практичної складової, яка окреслює рівень дослідницької експериментальної діяльності у навчально-виховному процесі [1]. Система різних дослідів (демонстраційних, фронтальних і домашніх) та лабораторних робіт сприяє глибокому й всебічному засвоєнню програмного матеріалу з курсу фізики, допомагає ознайомитись з принципами вимірювання фізичних величин, оволодіти способами та технікою вимірювань, обробки та інтерпретації їх результатів [3,].

Виклад основного матеріалу. Оцінюючи навчальний експеримент як важливий елемент процесу навчання фізики, Т.М Шамало [3] вказує, що ця важлива складова процесу пізнання виконує декілька дидактичних функцій: підвищує інтерес до предмета, активізує увагу учнів. Разом з цим навчальний експеримент відіграє важливу роль у формуванні і розвитку особистості студента у його становленні як високопрофесійного фахівця.

Однак, незважаючи на певні досягнення методики навчання фізики, на сьогодні відмічаються істотні недоліки у засвоєнні фізичних знань як студентами, так і школярами, зменшився рівень фізичної освіти. Водночас, згідно з навчальними програмами, цілі навчання вимагають: вивчення основних фізичних явищ та ідей, оволодіння фундаментальними поняттями, законами і теоріями класичної і сучасної фізики; усвідомлення інтегрованих логічних зв’язків між різними розділами фізики; ознайомлення із сучасним науковим обладнанням, формування навичок проведення фізичного експерименту, вміння оцінювати похибки вимірювань тощо.

Характерною особливістю навчального фізичного практикуму є те, що він, як педагогічна система, включає в себе спільну чуттєво-предметну діяльність викладача й студента з фізичними об’єктами. Ця діяльність здійснюється в штучно, особливим чином створених умовах з використанням спеціального обладнання, внаслідок чого виконуються досліди, пов’язані із спостереженнями, що дозволяють якісно оцінювати об’єкти, а також досліди, під час яких виконуються вимірювання, котрі дозволяють кількісно оцінювати досліджувані явища і процеси [2].

На сьогоднішній день у практиці навчання загального курсу фізики у вищих навчальних закладах а особливо важливим цей аспект є для педагогічних ВНЗ, склався достатньо визначений підхід до характеристики навчального експерименту, який заснований на поступовому посиленні ролі самостійної діяльності студентів у навчальному процесі. Сутність даного підходу полягає в тому, що на занятті студенти спочатку знайомляться з фізичними явищами та їх особливостями, потім згідно інструкцій самостійно виконують лабораторні роботи. З цією ж метою в навчальний процес можна запроваджувати для розв’язку пізнавальні задачі, які базуються на виконаних демонстраціях з метою повторення, закріплення.