Супровід незрячого, як елемент в системі професійного самовизначення майбутнього тифлопедагога

«Супровід незрячого, як елемент в системі професійного самовизначення майбутнього тифлопедагога»

Січкаренко Юлії Олександрівни

Студентки кафедри тифлопедагогіки

Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова

Найважливішим критерієм усвідомлення і продуктивності професійного становлення особистості є її здатність знаходити особистісний сенс у професійній праці, самостійно проектувати, творити своє професійне життя, відповідально приймати рішення про вибір професії, спеціальності та місця роботи. Звичайно, ці життєво важливі проблеми виникають перед особистістю протягом всього її життя. Особа ж постійно змінюється, розвивається, на різних стадіях її розвитку одні й ті самі завдання професійного самовизначення вирішуються по-різному. Постійне уточнення свого місця у світі професій, осмислення своєї соціально-професійної ролі, ставлення до професійної праці, колективу і самому собі стають важливими компонентами життя людини.Особистісне самовизначення - це визначення себе стосовно суспільно прийнятих (і прийнятих даною людиною) критеріїв особистісного становлення й подальша дієва реалізація себе на оснвоі цих критеріїв. Особистісне самовизначення формується раніше за професійне. На основі особистісного самовизначення складаються вимоги до професії.Професійне самовизначення є важливою характеристикою соціально-психологічної зрілості особистості, її потреби в самореалізації і самоактуалізації.
      Важливим елементом в системі професійного самовизначення майбутнього тифлопедагога — це є супровід незрячого та спілкування з ним. Кожен тифлопедагог повинен знати і дотримуватися 5 основних правил супроводу незрячого:

1. Не лишайте незрячого одного на проїжджій частині вулиці, на середині тротуару, на веранді або в дверях. Проведіть його в безпечне місце.
2. При підйомі на східцях ведіть незрячого під кутом 90 градусів до них. Пересуваючись з незрячим, не робіть ривків, різких рухів, поворотів, ідіть плавно.
3. У місцях перебування незрячих не залишайте двері напіввідчиненими.
4. У шумному місці під час розмови не відходьте від незрячого, не попередивши його про це. Під час сильного шуму він може не помітити, що ви відійшли і продовжувати говорити, а потім, виявивши вашу відсутність, відчує себе ніяково.
5.  Коли незрячому необхідно сісти, просто легко і вільно допоможіть йому визначити, де знаходиться стілець, щоб він легенько доторкнувся до спинки, цього буде достатньо.

      Приймаючи участь у Міжнародному дні “ Білої тростини ” ,я спостерігала та використовувала ці правила в практиці, як супроводжуючий незрячого та “симулянта”. Для незрячого співпрацювати з супроводжуючим, який знає          правила набагато покращує їх взаємоконтакт. Тож для  майбутнього тифлопедагога правила супроводу є обо'язковими для вивчення.

      Важливими аспектами є чи мають досвід студенти у спілкуванні з незрячими? Як часто супроводжували незрячого? Чи готуються вони до супроводу? Чи співпадають уявлення студентів про майбутню професію тифлопедагога з дійсністю з якою вони ознайомилися? Чи планують студенти працювати за професією після закінчення  ВНЗ?