Моральне виховання учнiв засобами казок i оповiдань В.О. Сухомлинського

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ ЗАСОБАМИ КАЗОК І ОПОВІДАНЬ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Олександра Штода

(студенка 2 курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний

Університет імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький 

Моральне виховання – це фундамент законів та правил. Починати виховувати моральні принципи та правила поведінки потрібно ще з народження дитини. Сухомлинський писав оповідання, які торкаються теми справедливості, естетичного виховання, морального виховання та багато іншого. Тому на основі спадщини видатного педагога краще виховувати дітей

Ключові слова: Сухомлинський, моральне виховання, оповідання Сухомлинського, виховання дітей.

Актуальність: Існування людського суспільства можливо тільки в тому випадку, якщо всі його члени живуть за одними законами. Фундаментом будь-якої законодавства є моральні принципи, прийняті в цьому суспільстві. Якщо який-небудь індивід не дотримує закони, прийняті в навколишньому його соціумі, то виникає конфлікт, який може закінчиться або зміною світогляду особистості, або його покаранням і подальшим жорстокістю з посиленням конфлікту, або зростанням зневіри аж до самогубства.

Мета: виховати у дітей моральні почуття за допомогою оповідань Сухомлинського.

Останнім часом почастішали випадки дитячої злочинності, алкоголізму, наркоманії, проституції та інших проявів хвороби суспільства. Для оздоровлення суспільства необхідно звернути увагу на моральне виховання. А так як основи морального ставлення до життя в людському суспільстві закладаються ще в дошкільному віці, то стає зрозумілою актуальність використання творчості Сухомлинського під час виховання дітей.

Український вчитель, Н. Адаменко зазначала, що Сухомлиський мав деякі переконання щодо виховання дітей, а саме: «Виховання дітей 6–10 років В.О.Сухомлинський називав «школою сердечності». Він радив педагогам вчити дітей добру, любові, милосердю. Діти постійно повинні бачити гуманістичний зміст вчинків і поведінки тих, хто поруч із ними: рідних, близьких, учителів, дорослих. Дитина не має виростати байдужою, черствою, а зростати у постійному піклуванні про довкілля, тварин, людей, доглядати і допомагати їм. У своїх працях педагог переконує, що у процесі творення людям добра в дітей виховується доброта, людяність, сердечність.»[1, 8].

Про це діти дізнаються від самих педагогів за допомогою слів. Сухомлинський  у своїй праці «Серце віддаю дітям» писав, що за допомогою слова можна створити красиві ноти душі, але можна й нанести значну шкоду спотворивши її. З цього можна віднайти висновок: якщо ми будемо користуватися добрими словами, то їх внутрішня краса, їх барви і відтінки лишать незабутній слід у маленькій дитячій душі[2, 105].

Українські педагоги Н. Романовська, О. Ратушна вважали, що педагогічною заповіддю для наступних поколінь є наступні слова : «На любові до дітей тримається світ» При цьому В. Сухомлинський у своїх працях зазначав, що для того щоб любити – треба мати могутню духовну силу. А місія старших поколінь полягає в тому, щоб вдихнути в дитину  цю мудрість[7, 95].

І. Сіданич вчитель писала, що  художня література налаштовує серце та розум дитини на творчий дух народу, різні погляди та ідеали, виховання любові до рідної країни, неньки.  Вони реалізуються за допомогою читання книжок, яке Сухомлинський вважав важливим компонентом в житті. Читання казок перед сном велика насолода для дітей, саме тому казка допомагає розвинути позитивне ставлення до читання [9, 282].

Виховуючи дітей, В. Сухомлинський не рідко звертався до книг і привчав до цього вихованців. Він вважав, що книга – невичерпне джерело мудрості. Про те що В. О. Сухомлинський був переконаний, в цьому ми можемо зрозуміти з його деяких праць: «Деякі питання викладання літератури» (1952), «Духовний світ школяра» (1960), «Щоб душа не була пустою» (1962), «Слово про слово» (1964), «Слово рідної мови» (1965), «Слово і мислення» (1965), «Стежка до квітучого саду» (1969), «Вчити вчитися» (1969), «Джерело Невмирущої Криниці» (1970) та інші.