Роль українського музичного фольклору в національно-патріотичному вихованні молодших школярів

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ

ВОКАЛЬНО-ХОРОВОГО ВИХОВАННЯ 6

1.1. Хоровий спів як вид музичної діяльності 6

1.2. Особливості вокально-хорової роботи з учнями шкільного віку 9

РОЗДІЛ 2. РОБОТА НАД РОЗВИТКОМ ВОКАЛЬНО-ХОРОВОГО

ВИХОВАННЯ УЧНІВ В ШКОЛІ 12

2.1. Характеристика вокально-хорових навичок учнів 12

2.2. Методичні принципи та прийоми вокально-хорового виховання 16

2.3. Пісенний репертуар як один із засобів вокально-хорового виховання

в школі 21

ВИСНОВКИ 25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 27

ДОДАТКИ 28

ВСТУП

Хоровий спів – один з видів колективної виконавської діяльності. Він сприяє розвитку співочої культури школярів, їх загальному та музичному розвитку, вихованню духовної культури учнів, становленню світогляду, формуванню майбутньої особистості.

Вирішення завдань музичного виховання можливе тільки при умові досягнення школярами художнього виконання музичного репертуару. Виразне виконання творів обов’язково емоційне, в ньому повинна відчуватись глибина розуміння музичних образів. Таке виконання потребує оволодіння вокально-хоровими навичками та вміннями як засобами музичної виразності. Формування цих навичок не є самоціллю, а послуговує розкриттю змісту музики.

У застосуванні до дитячої психології, до дітей, значення вокально-хорового співу як фактор виховує, піднімає рівень всіх їхніх занять, зростає неймовірно. На відміну від дорослих, навчених життєвим досвідом, що сприймають мистецтво не тільки емоційно, а й на основі свого життєвого досвіду, діти, з самих ранніх років входять у світ мистецтва, вбирають естетичні враження одночасно з сприйняттям навколишнього світу.

Виховні і організаційні можливості вокально - хорової музики величезні. Практичний досвід показує, що при інтегрованому підході, вивчаючи народний та сучасний фольклор, церковну і класичну музику, вихованці переймаються відчуттям відповідальності, цінності свого життя та життя оточуючих, навчаються високої моральності і краси людського спілкування, розвивають співочі навички: вчаться природно і правдиво передавати в звуці найтонші відтінки людського настрою, що є вищою трудністю і вищим ступенем вокальної майстерності; розвивають музичний слух, почуття ритму, пам'ять, дикцію і культуру мовлення.

Над формуванням вокально–хорових навичок працювали такі педагоги як: Д.Б.Кабалевский, С.В.Смоленський, С.Миропольский, О.М.Карасьов, Д.М.Заріна, О.Л.Маслова, Н.Л.Грозденская, В.Т.Соколов, Г.А.Стулова, Л.Г.Дмитрієва, Н.М.Чорноіваненко, В.М.Нікітіна, Л.Б.Безбородова.

Їхні роботи присвячені вивченню питань розвитку вокально-хорових навичок у учнів загальноосвітньої школи на уроках музики. Одне з найважливіших завдань, які вирішує урок музики загальноосвітньої школі, — навчити дітей співати. Проблема уже багато років є актуальною, яка залучає увагу велике коло музикантів-педагогів, учених різних спеціальностей, оскільки колективна форма співочого виконавства має величезні можливості: розвиток музичних здібностей, формування вокально-хорових