«Лісова пісня» Лесі Українки - казковий світ рідного Полісся

«Лісова пісня»Лесі Українки - казковий світ рідного Полісся

«Проблемна філософська драма-феєрія «Лісова пісня» - неповторно прекрасна думками імріями, глибокими ідеями і благородними почуттями, музикальністю мови красою зображення чарівної української природи», - так писав М. Рильський про цей твір.

Світова література можливо не знає іншої драми такого роду, котра б за глибиною думки, яскравістю образів, за повнотою відтворення єдності людини і природи рівнялася з «Лісовою піснею». «Лісова пісня» була написана, коли письменниця жила в Кутаїсі. Ії породила не тільки туга Лесі за Волинню, а й глибоке почуття патріотки: «Україно! Краса моя, туго моя нерозрадна, де ти? Обізвися! Я вчую твій голос…

А хочеш - пісню складу в твою честь, ясну, голосну і барвисту. Вкладу все в неї, чим багаті мої серце й думка, поєднаю в ній найчистіші поривання люди1 назву Лісовою піснею милих наших поліських гаїв. Я так скучаю за ними».

Кожен рядок «Лісової пісні» має фольклорну основу, що вся зіткана з казок, легенд, ворожінь рідної Волині. Згадувала, як у дитинстві гостювали у дядька Лева, який розповідав про урочище, про ліс, водяну силу та відносини їх між собою і людьми. Драма «Лісова пісня» - драма-феєрія, тобто така драма, в якій є багато чарівно-казкового. Більшість міфічнихобразів драми взято з народної демонології. На початку драми з'являється «Той, що греблі рае». Це рухливий, дужий юнак, «одежа на ньому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної і поблискує гострими золотистими іскрами». В цій постаті втілено грайливість весняних потоків. Так поетеса змальовує весняне пробудження в природі.