Лексико-семантичне поле «земля» в художній мовотворчості Лесі Українки

УНІВЕРСИТЕТ

УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра

КУРСОВА РОБОТА

на тему:  

– 2021 рік

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ В ЛІНГВІСТИЦІ5

1.1. Поняття лексико-семантичного поля 5

1.2. Типові диференційні ознаки лексико-семантичного поля10

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА ЛСП «ЗЕМЛЯ» В ЕПІСТОЛЯРНИХ ТЕКСТАХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ 13

2.1. Лексико-семантична структура «земля» 13

2.2.1. Номінативне поле13

2.2.2. Ядро ЛСП13

2.2.3. Мікрополя14

2.2.4. Мікрогрупи15

2.3. Функціонування ЛСП «земля»  17

2.4. Диревативний ряд найменувань з твірною основою «зем» 19

ВИСНОВКИ  21

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 22

ДОДАТКИ25

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Л. Пономарьова та Р. Веретенникова зазначають, що «ключовим у вивченні мовного образу світу письменника є аналіз його індивідуальної мовної системи, яка певним чином переростає в ієрархічну структуру». Авторську мовну систему складають лексико-семантичні поля (ЛСП), які з’єднують лексичні одиниці за загальним концептуальним співвідношенням. Про багатовимірність і різноманітність смислових відтінків, ієрархію та складність у відтворенні просторових лексем свідчить поетична мовознавча творчість Лесі Українки. Особливо продуктивними у творчості письменниці є одиниці, що входять до складу ЛСП «земля». Актуальною лінгвістичною проблемою видається її вивчення, яке допоможе доповнити національно-мовний образ українців у відтворенні навколишньої дійсності.

Творчість поетичної мови Лесі Українки як предмет наукового опису цікавить сучасних дослідників у контексті вирішення багатьох лінгвістичних проблем. Глибокий аналіз особливостей художньої виразності письменника здійснив Л. Бублейник. Мовно-особистісний аспект дослідження міфопоетичного світу Лесі Українки став основою дослідження О. Поліщука. Опис словотвірних засобів репрезентації поетичної мови письменниці подано у статті Г. Василевича. Питання лексичного потенціалу поезії Лесі Українки розглядається у дослідженнях Н. Савчук, В. Тямушевої та ін. Проте цими роботами не вичерпується весь потенціал лінгвістичного дослідження текстів письменниці, зокрема опущено одиниці, що складають ЛСП «земля».

Мета дослідження:  вивчити лексико-семантичне поле «земля» в художній мовотворчості Лесі Українки.

Завдання:

• дослідити поняття лексико-семантичного поля;
• дослідити типові диференційні ознаки лексико-семантичного поля;
• розглянути лексико-семантичну структуру «земля»;
• проаналізувати номінативне поле;
• проаналізувати Ядро ЛСП;
• проаналізувати мікрополя;
• проаналізувати мікрогрупи;
• проаналізувати функціонування ЛСП «земля»;
• вивчити диревативний ряд найменувань з твірною основою «зем».

Об’єкт дослідження: лексико-семантичне поле «земля».

Предмет дослідження:  особливості лексико-семантичного поля «земля» в художній мовотворчості Лесі Українки.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку літератури. Загальний обсяг роботи – 25 сторінок.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ В ЛІНГВІСТИЦІ

1. Поняття лексико-семантичного поля

Складна ієрархічна структура лексичної системи мови проявляється в різних типах зовнішніх зв’язків слів – синонімічних, антонімічних, тематичних і словотвірних. Ці посилання досить повно відображені в існуючих словниках. Проте найбільше поєднання лексичних елементів – семантичне поле – донедавна залишалося недостатньо розробленим з точки зору лексикографії. Термін «поле» найчастіше використовується у фізиці, але також поширений у психології, біології та соціології. У сучасному мовознавстві існує багато різноманітних теоретичних концепцій і методологічних підходів у вивченні цієї галузі. Термін «семантичне поле» вперше ввів Г. Ібсен у «Der Alte Orient unt die Indogermanen» у 1924 р., де його визначили як сукупність слів, що мають спільне значення.