Долінгвогеографічний період вивчення діалектів української мови. Лінгвістичне вивчення діалектів у працях О. Павловського

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Навчально-науковий інститут української філології

та соціальних комунікацій

«Долінгвогеографічний період вивчення діалектів української мови. Лінгвістичне вивчення діалектів у працях О. Павловського»

Студентка  2-Б курсу

Спеціальності 035 українська  філологія

Кирилів Марія Василівна

Викладач: Мартинова Ганна Андріїівна

Черкаси 2021

Зміст

Вступ………………………………………………………….. 3

Долінгвогеографічний період……………………………….. 5

«Граматика О. Павловського»………………………………..7

Висновки……………………………………………………….11

Список джерел

Вступ

Як відомо, боротьба статичного й динамічного зумовлює розвиток мови. Мова перебуває в постійному стані розвитку і через деякий час вже не буде тотожною сама собі. Динамізм виявляється в усіх формах її існування - у літературній мові, соціальних і територіальних діалектах. Через те, що з’ясувати перетворення в літературній мові простіше, оскільки її стан у певний період розвитку можна простежити за писемними джерелами (художніми, публіцистичними, науковими текстами, словниками, правописами тощо), більшість досліджень трансформацій мовної системи здійснюються на основі аналізу матеріалів наддіалектного варіанту мови. Виявлення еволюції говірок і говорів є складнішим, оскільки часто немає попередніх фіксацій їх буття. Крім того, у різних мовно-територіальних утвореннях зміни відбуваються неоднаково. Мало дослідженою є також історія української діалектології, насамперед останнього періоду, адже більшість студій, присвячених цій проблемі, описують стан цієї науки переважно до середини ХХ ст. , тому постає проблема висвітлення історії окремих досліджень у галузі діалектології до сучасного періоду, серед яких - історія дослідження динаміки говірок.

Становлення української діалектологічної думки припадає на ІІ половину XVIII - початок ХІХ ст. У цей період вивчення говорів здійснюється на основі окремих спостережень. Проте лише із середини ХІХ ст. (праці О. О. Потебні, К. П. Михальчука) було закладено підвалини наукового дослідження українських діалектів. У цей час формуюються й деякі уявлення про динамізм, хоча мовні трансформації ще були за межами наукових студій. Зокрема, К. П. Михальчук у праці «Нарічія, поднарічія и говоры Южной Россіи въ связи съ нарічіями Галичины» звернув увагу на таку закономірність, як приблизний збіг територій основних етнографічних та діалектних одиниць, а також висунув думку про племінну підоснову класифікації українських говорів: «современныя разновидности Южно- Русскаго племени поразительно совпадают съ этнографическою переписью ихъ у Нестора, и даже повидимому не измінились самые предільї ихъ»

Долінгвогеографічний період

Основними методами дослідження діалектного матеріалу є описовий, або монографічний, а метод лінгвістичного картографування, або лінгвістичної географії в українську діалектологію приходить лише з часом.

Перша спроба створення загальної діалектологічної кар-ти української мови, на якій визначалися меж діалектних груп (наріч), так і менших діалектних угрупувань (піднаріч, груп говорів), належала К. П. Михальчукові і була додана до відомої праці цього автора «Наречия, поднаречия и говоры Южной России в связи с наречиями Галичины» (1877 р.). Згодом появляеться й ряд інших загальних діалектологічних карт української мови, найвизначнішою серед яких є «Опыт диалектологической карты русского языка в Европе с приложением очерка русской дналектологии», видана Московською діалектологічною коміciєю Російської Академії наук у 1915 р., де визначалися й основні діалектні угрупования української мовн. Кілька загальних діалектологічних карт української мови було виготовлено у відділі діалектологї Іиституту мовознавства iм. О. О. Потебні Академії наук УРСР, одна з яких опублікована в Укрaїнській Радянській Енциклопедії (вид. 1-ше. IV) «Говори української мовн» (36ірник текстів. К., 1977). як основних хрестоматії 3 українськoї діалектолоriї