Спогади Григорія Костюка

Cпогади Григорія Костюка

М. Хвильовий:

Раптом, якось непомітно, зайшла непоказна, середнього зросту, щупленька, зі смуглявим обличчям, людина. Присутні зворушилися й відразу обступили її. Масенко штовхнув мене і мовив: Хвильовий.

        Я глянув і остовпів. Оцей непомітний маленький чоловічок, у темній «косоворотці», в сандалях на босу ногу, з вихрястою чуприною — оце Хвильовий? Оце той грізний полеміст, що потряс і потрясає українським культурним і політичним світом? Це той, хто вивів з рівноваги навіть самого Сталіна в Кремлі? Я мовчки вдивлявся в цю нервову худорляву постать, що жваво оберталась в гурті друзів, безпосередньо, щиро посміхалась й щось говорила. За цим загальним враженням, за цими зовнішніми деталями, що кинулися мені в вічі, я прогледів зовсім характеристичне обличчя , що було подібне до відомих мені з преси портретів.

… Та скоро перейшли на тему полювання. Тут уже кращого знавця від Хвильового не було. На стіні висіло дві чи три рушниці. Досвітній з Епіком зняли їх і почали розглядати. Хвильовий відразу почав пояснювати вартість кожної з них. Він знав еволюцію кожної рушниці від давніх часів до наших днів. З його уст полетіли різні назви типів рушниць: нарізні, гладкоствольні дробові, комбіновані, шомпольні, куркові, без куркові. Посипались цифри калібрів рушниці і тому подібне. Я цього всього не розумів. Але мене вражала його глибока фахова обізнаність у цих справах. Від рушниці мово перейшла на мисливських псів. Тут Хвильовий загорівся ще більше. Він, виявляється знав різні породи псів, їх особливості, здібності, характер при дресируванні, одне слово — всю складну цілісність собачої психології…