Вивчення в школі повісті Е.Хемінгуея „Старий і море”

Говорова Олександра, 2 курс (німецька, англійська)

Вивчення в школі повісті Е.Хемінгуея „Старий і море”

«Старий і море» я читала не в школі, а кілька місяців тому, коли мала трохи вільного часу – і я рада, що це відбулося саме так, за мого бажання та за моєї повної переконаності у значенні, в цінності цього твору. Частково мені навіть прикро бачити його частиною шкільної програми, тому що це означає, що купа вчителів розтягнуть його під скальпелі своїх поглиблених аналізів, стануть шукати в ньому приховані змісти та приклади, на яких можна виховати «прекрасне, добре, вічне» в душах учнів.
На мою думку, його варто розглядати по-іншому. Цей твір Хемінгуея – саме життя, в найкращому, найсутніснішому його прояві. Тому найкращим, як мені здається, способом вивчення його на уроках може бути хіба що рефлексивна бесіда, з глибокими питаннями від вчителя до учнів. Питаннями, які б спонукали їх зазирнути на саме дно свого сприйняття, своїх відчуттів. Це не можуть бути просто питання на знання сюжету твору чи художніх деталей, чи імен героїв.
Але для підготовки до сприйняття цього твору вам потрібні будуть уроки про самого Хемінгуея, про його творчість, його погляди і переконання, з його цитатами, уривками з листів та щоденників. Вони мають побачити його перед собою як реальну людину, яка любила, жила, думала, рибалила і писала. Вони мають знати, що він не вигадав ні свого старого, ні його моря – він сам жив із рибалками, він усе це бачив і тому він знає цьому ціну.
Щоб учні могли аналізувати «Старий і море», їм потрібно мати багаторічний досвід уважного, сприйнятливого читання, вживлену всередині звичку «поринати» в текст.
Хорошою основою для формування такого досвіду буде вивчення творів шведської письменниці Астрід Ліндгрен. Її твори відрізняються реалістичністю, вмінням підкреслити справжнє і сутнісне в житті. Вивчення творів Астрід Ліндгрен допоможе їм сприймати літературу як спосіб відображення реального життя – а це твердження є основою вивчення будь-якої літератури.
Якщо такого досвіду в них немає, то вивчення цього твору і та рефлексивна бесіда, про яку я сказала раніше, не матиме змісту. Цей твір – для людей, які здатні бачити життя таким, яким воно є, і при цьому захоплюватися ним. На ньому не можна «тренуватися» у визначенні рівня власних аналітичних здібностей.
Це буде так само, як бігти з мікрофоном за старим рибалкою, який упіймав велетенську рибу і всю ніч боровся за неї з акулами, намагаючись розпитати про техніку його ловлі, особливості вудилища у нього в руках, вирішальну роль багаторічного професійного досвіду та компетенції, якими він володіє. Не чіпайте його, дайте йому відіспатися.
Учні мають зануритися у цей твір і зрозуміти, які почуття й думки він у них викликав. Далі піти трохи глибше і задуматися над тим, чому саме такі почуття й думки виникли? Коли і де вони відчували подібне?
Хорошим прийомом фіксації цих відчуттів може бути есе, адже це та форма, яка покликана зберегти ставлення автора, і в якої немає визначеної структури – значить, учні відчуватимуть себе вільніше.
Якщо шкільна програма не передбачає таких методів вивчення твору «Старий і море», то його не варто включати до неї. Можливо, доцільніше зробити його частиною університетської програми.