Концепція життєвої позиції особистості в прозовому доробку Ернеста Хемінгуея (на прикладі повісті «Старий і море» та роману «Фієста»)
Автор: Валентинка Крикун • Март 23, 2020 • Дипломная работа • 23,018 Слов (93 Страниц) • 444 Просмотры
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ПЕРЕЯСЛАВ‒ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ»
Філологічний факультет
Кафедра української і світової літератури та методики навчання
ДИПЛОМНА РОБОТА
магістра
на тему:
«Концепція життєвої позиції особистості в прозовому доробку Ернеста Хемінгуея (на прикладі повісті «Старий і море» та роману «Фієста»)»
Виконала: студентка 6 курсу, групи А‒72 напряму підготовки (спеціальності) 8.02030302 Мова і література (англійська) Лялька В.С. Керівник: Козубенко Л.М. кандидат філологічних наук, доцент Рецензент: Ленська С.В. доктор філологічних наук, доцент |
Переяслав‒Хмельницький ‒ 2017
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………….. | 3 |
РОЗДІЛ 1. Світоглядні основи творчості Ернеста Хемінгуея……………... | 7 |
1.1. Повість і роман як літературні жанри…………………………………. | 7 |
1.2. Формування життєвої позиції Е. Хемінгуея…………………………… | 10 |
Висновки до 1 розділу………………………………………………………… | 24 |
РОЗДІЛ 2. Позиція героя в повісті «Старий і море»………………………… | 26 |
2.1. Передісторія створення повісті………………………………………..... | 26 |
2.2. Сюжетно-композиційні особливості повісті «Старий і море»……….. | 28 |
2.3. Світогляд головного героя повісті «Старий і море»..………………… | 35 |
Висновки до 2 розділу……………………………………………………….. | 41 |
РОЗДІЛ 3. Концепція героя в романі «Фієста»……………………………… | 43 |
3.1. Художня проблематика роману………………………………………… | 43 |
3.2. Життєвий вибір головного героя……………………………………….. | 54 |
3.3. Вивчення творчості Е. Хемінгуея у ВНЗ І‒ІІ рівнів акредитації……… | 66 |
Висновки до 3 розділу………………………………………………………… | 74 |
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………… | 76 |
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….. | 80 |
ВСТУП
Двадцяті роки минулого століття відмічені в США не тільки різностороннім осмисленням історико-культурного зpушення, а й вступом в права літератури «втраченого покоління». Серед молодих людей, що побували на фронтах першої світової війни, пережили потрясіння від її жорстокості і так і не зуміли на колишніх засадах «увійти в колію» мирного життя, – Хемінгуей. «Жестокости и хаосу мира способна противостоять ярость творческого усилия» – таков подтекст хрестоматийных произведений «потерянного поколения» [39, с. 343], – вважає В. М. Толмачов. Мотиви «втраченості» по-різному виявили себе в таких романах, як «Три солдати» (1921), «Величезна камера» (1922) Е. Е. Хаммінгса, «Солдатська нагорода» (1926) У. Фолкнера, «Фієста» (1926), «Прощавай зброє» Е. Хемінгуея. Як відомо, не всі ці письменники приймали участь у війні. «Втраченість» для них – показник закинутості людини в історію без звичних контурів. Жорстокість сучасності перетворилась на метафору війни. Якщо в двадцяті роки вона трактується досить конкретно, то до кінця десятиліття стає уособленням найважливішого виміру існування людини. Навіть при першому знайомстві з творчістю письменника, за роз’єднаністю його розповідної тканини перед нами вимальовуються контури відповідної, досить осмисленої естетичної системи. В одному з листів Кашкіну (1939) Е. Хемінгуей писав: «Я міг би отримувати великі гроші, коли б я пішов у Голівуд або створював усякий непотріб. Але я писатиму якомога краще і якомога правдивіше, доки й не помру» [44, с. 102]. Правдивість була стимулом, основним критерієм усієї його творчості. Правдивість – не як натуралістична описовість. Такий побутовий реалізм був чужий Е. Хемінгуею, для нього головним було – заглибитись у саму суть явищ, зрозуміти послідовність фактів і подій, що викликають ті чи інші почуття, і так написати про дане явище, щоб це лишалось дійовим і через рік, і через десять років, – а при удачі і досить чіткому закріпленні навіть назавжди. А на схилі життя письменник, здається, зрозумів, як цього досягти. Він говорив радянському кореспондентові, який відвідав його на Кубі: «Правда художнього твору має бути сильніша за правду життя, бо художник поєднує всі «правди», які трапляються йому в житті, свої знання і спостереження і створює свою правду. І вона неодмінно мусить бути правдивіша, достовірніша, ніж правда життя. Тільки тоді письменник може впливати на людей» [43, с. 50].
...