Федір Ернст в українському музейному русі першої половини ХХ століття

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра

Давньої історії України та архівознавства

Федір Ернст в українському музейному русі першої половини ХХ століття

Виконав

Студент ІІ курсу

ІСО – 21с

Історичного факультету

Горуна Максим

Львів – 2019

 Федір Людвігович Ернст, український радянський музейний працівник і пам’яткоохоронець. Він народився 28 жовтня 1891 р. у Києві в сім’ї вихідців із Німеччини. Маючи непогану кваліфікацію суконщика Ф. Ернст працював на поміщицьких текстильних фабриках і мануфактурах в Полтавській і Київській губерніях. Ріс він у бідності, з раннього дитинства почав працювати. Однак, завдяки наполегливості отримав освіту: став прикажчиком, а згодом службовцем строкового товариства “Надежда”. У 1901 р. завдяки київським родичам, він отримав можливість навчатися в Глухівській чоловічій гімназії. Зрештою, отримавши в  1909 р. срібну  медаль за курс в гімназії, Федір Ернст виїхав разом з братом Миколою до Берліна. Кошти на його навчання дав дядько, київський окуліст доктор Нізе. Ф.Ернст особливо настирливо вивчав історію, археологію, історію культури, весь вільний час проводив в Берлінських музеях і бібліотеках. Втім, вже у 1910 р. з’ясувалося, що вони безпосередньо пов’язані з проблемами сучасними. В розмові з Ф.Ернстом один із чиновників Київського навчального округу пояснив йому, що при німецькому підданстві та закордонній освіті, йому можна навіть не мріяти про викладання історії в навчальних закладах Росії. Тому влітку 1910 р. він забрав документи з Берлінського університету і восени цього ж року поступив на історико-філологічний факультет університету св. Володимира в Києві.

 Розпочав заняття на історичному відділенні факультету, однак потім записався на кафедру історії мистецтва, як очолював Г.Павлуцький. Один із провідних мистецтвознавців захопив Ф.Ернста не традиційністю підходів до питань історії мистецтва. Так вже з 1911 р. Ернст почав працювати над запропонованими Г.Павлуцьким мистецтвознавчими темами. Пошук матеріалів привів Ф.Ернста до Київського музею старовини і мистецтва. Там на юнака звернув увагу директор музею М.Біляшівський та завідував етнографічним відділом Д.Щербаківський. Їх поради та підтримка особливо стали в нагоді Ф.Л.Ернстові в 1912-1913 рр., коли він готував конкурсну роботу “Київська архітектура ХVII-XVIII віків”. Окрім публікацій Ф.Л.Ернст опрацював матеріали музейного відділу “Старий Київ”. Його робота заслужено отримала золоту медаль ради університету.

 Вперше Микола Федотович звернувся за допомогою до Ф.Л.Ернста ще в червні 1917 р., як комісар Тимчасового уряду з питань охорони  пам’яток мистецтва і старовини. Тоді на його прохання Ф.Л.Ернст виїздив до Ніжина, де проводив експертизу речей XVII-XVIII ст., які планувалось придбати для Київського музею. Прочитавши детальний звіт Ф.Л.Ернста за поїздку, М.Ф.Біляшівський залишився задоволений його роботою. Згодом, в лютому 1918 р. Ф.Л.Ернст був запрошений М.Ф.Біляшівським до комісії, яка перевіряла стан колекції Терещенка. Відгукнувся Ф.Л.Ернст і на пропозицію М.Ф.Біляшівського увійти до Комісії по опису пошкоджень пам’яток Києва від бойових дій в січні 1918 року. Комісія, до якої входили такою Д.М.Щербаківський, В.Г.Кричевський, В.Ф.Матушевський та інші. Комісія в лютому-березні 1918 р.,оглянула найбільш визначні пам’ятки архітектури міста, у відповідних актах оформлених її секретарем Ф.Л.Ернстом, визначила невідкладні заходи по їх ремонту і реставрації. Належним чином оцінивши результати роботи Комісії, М.Ф.Біляшівський запропонував Федору Ернсту обійняти посаду спеціаліста – експерта відділу охорони пам’яток. Він погодився без вагань. Після того як в червні 1918 р. загін державної варти під командуванням полковника Мамонтова викинув з приміщення експонати Військово-історичного музею, М.Біляшівський звернувся до Ф.Ернста з проханням надрукувати матеріали про цей акт вандалізму. В умовах цензури це було зробити нелегко. Тому Ф.Л.Ернст підготував і видрукував матеріали про факти руйнувань пам’яток Києва в результаті артилерійського обстрілу міста більшовицькими військами в січні 1918 р., за часів Центральної Ради. Безперечно, в умовах громадянської війни неможливо було обійтися без втрат пам’яток історії і культури. Ф.Л.Ернст докладав максимум зусиль, щоб ці втрати були якомога меншими. Після того як до влади прийшли більшовики, Ф.Л.Ернст разом з кращими представниками наукової і творчої інтелігенції, добровільно взяли на себе виконання  пам’яткоохоронних функцій.