Історія української літератури першої половини ХІХ століття

Екзаменаційні питання

Історія української літератури першої половини ХІХ століття

23. Розповісти про життєво-творчий шлях Г. Квітки- Основ'яненка, означити місце письменника в історії української історії.

Справжнє ім’я – Григорій Федорович Квітка

Народився 29 листопада 1778 р. у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Саме від назви слободи і походить його псевдонім – Основ’яненко.

Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу.

В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана.

Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі.

В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду.

Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття).

Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”.

Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту.

З 1827 р. почав писати прозу і драматургію.

Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р.

У 1837р. вийшла друга книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком».

У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника.

Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.

Квітка-Основ’яненко творчість:

• Конотопська відьма (1833)
• Салдацкий патрет (1833)
• Маруся (1834)
• Сватання на Гончарівці (1835)
• Шельменко-денщик (1835)
• Козир-дівка (1838)
• Ганнуся (1839)
• Бой-жінка (1840)
• роман «Пан Халявский» (1840)
• Сердешна Оксана (1841)
• нарис «Головатый» (1839)
• нарис «Украинцы» (1841)
• нарис «История театра в Харькове» (1841

У його творчості є елементи сентименталізму, і реалістичне зображення життя, і синтез мистецьких тенденцій минулого (бароко, бурлеск).

Квітка-Основ'яненко прийшов в українську літературу в час її національного відродження, а також в історію літератури увійшов як засновник та фундатор художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі

24. Дати загальну характеристику бурлескно-реалістичної прози Г. Квітки-Основ'яненка, докладніше схарактеризувати його повість «Конотопська відьма».

Бурлескно-реалістичні твори: «Салдацький патрет» (використано відомий античний анекдот про художника Апеллеса і шевця, твір спрямовано проти конкретного адресата - реакційних журналістів, які з приводу кожної української Книги кепкували 3 української літератури, хоча були некомпетентними щодо нашої мови та літератури. Отож це своєрідна літературна декларація Г. Квітки-Основ'яненка); «Мертвецький великдень» і «От тобі й скарб» (сюжети взято з народних повір'їв і переказів, але народну фантастику поєднано з тогочасною реальною дійсністю, оповідання мають повчальний, зокрема релігійно-моралізаторський характер); «Конотопська відьма» (це гостра

сатира на панівну верхівку українського суспільства XVIII ст. Однак усі негативні образи колишньої козацької представників старшини проектовані на ХІХ ст. І цілком справедливо сказав І. Франко, що Квітка тут дав «незрівнянний майстерний малюнок старих козацьких порядків може з половини XVIII віку в новочаснім сатиричнім освітленню». Сюжет повісті становить складну інтригу з фантастичними епізодами, з переплетенням ліній, чого не скажеш про жодний інший твір Квітки. Образи Забрьохи, Пістряка, Явдохи Зубихи особливо колоритні. Персонажів більше, ніж в оповіданні, драматизм подій, гострий конфлікт усе це не вкладалося в домінуючу у творах Квітки казкову форму розповіді від першої особи, і тут вона поступається перед більш досконалою об'єктивнішою формою.