Освіта в Стародавньому Єгипті

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Факультет комп’ютерних наук та кібернетики

Реферат

 зі вступу до університетських студій на тему:

« Освіта в Стародавньому Єгипті»

Виконав:

Студент І курсу групи К-18

Спеціальності «Комп’ютерні науки»

Дементьєв Костянтин Вадимович

Науковий керівник:

Кандидат історичних наук

Набока Сергій Віталійович

Київ - 2021

Зміст

Вступ …………………………………………………………………….3

Розділ 1

Передумови виникнення шкіл у Стародавньому Єгипті …………….4

Розділ 2

Особливості розвитку освіти давньоєгипетської цивілізації ………..6

2.1. «Сімейна» освіта.  ………………………………………………….6

2.2. Шкільна освіта.    …………………………………………………..7

2.3. Роль «Будинків  Життя» в освітньо-науковому процесі.  ………10

2.4. Наукові досягнення давніх єгиптян.  ………………………….….11

Висновки   ………………………………………………………………14

Список використаних джерел    ……………………………………..15

ВСТУП

Актуальність досліджуваної теми. Цивілізація Стародавнього Єгипту, що виникла близько 4000 років до н. е., була однією з найдавніших у світі, проте її здобутками до цього часу багате людство, рівень її  розвитку  до цього часу інтригує вчених. Одним з найвизначніших досягнень єгиптян була система писемності, яка могла передавати багато відтінків думок, складні рухи людської душі. Архітектура Стародавнього Єгипту відома по спорудах гробниць — піраміди Гізи, храмових і палацових комплексів — Луксорський храм, палаци Амарни. В області астрономії, медицини та математики Стародавній Єгипет займав одну із лідерських позицій серед країн Давнього Сходу. Розвиток суспільства і зміни у стосунках між людьми мали знайти своє  відображення в практиці освіти, навчанні і вихованні підростаючих поколінь. Стрімке економічне та культурне зростання призвели до того, що в Стародавньому Єгипті виникають найдавніші школи, формується привілейована каста освічених людей – жерців, писарів, чиновників; відбувається розшарування суспільства не лише за соціальним станом, рівнем заможності, але й рівнем грамотності.

Дослідженням особливостей розвитку освіти Давнього Єгипту присвятили ряд своїх праць російські вчені. Зокрема історики М.О. Коростовцев,  Ю.Я.Перепьолкін у  книзі «Писарі Давнього Єгипту» розглядають особливості розвитку писеності та особливостей освіти писарів, їхньої ролі у давньоєгипетському суспільстві. Автор навчального посібника для педагогічних вузів «История образования и педагогической мысли в эпоху Древности, Средневековья и Возрождения» (2004 р.) Т.М. Матуліс на основі досліджень істориків  О.В. Томашевич та М.А. Чегодаєва відтворює особливості освітньої системи Давнього Єгипту, в якій ключове місце займають саме школи писців, робить спроби реконструювати облаштування шкіл, програми та методи навчання. В контексті вивчення культури давніх цивілізацій, зокрема Єгипту, це питання відображено у книгах Сіріла Альдреда [1], Адольфа Ермана [2], Володимира Міронова [11], П'єра Монте [12].

Мета даної роботи - розглянути  особливості розвитку освіти стародавнього Єгипту на основі доступних джерел.

Завдання:

• визначити передумови виникнення шкіл;
• дослідити систему шкільної освіти;
• проаналізувати наукові досягнення як показник високого рівня освіченості певної касти давніх єгиптян.

РОЗДІЛ 1

Передумови виникнення шкіл у Стародавньому Єгипті

Питання виховання і навчання дитини у первісному суспільстві стало виокремлюватися як особлива суспільна діяльність лише в період пізнього матріархату (за 20 тис. років до н.е.). До цього діти були просто включені у трудову діяльність дорослих з метою накопичення знань, умінь та навичок, важливих для виживання:  хлопчики супроводжували чоловіків на риболовлю та полювання; дівчатка допомагали готувати їжу жінкам, виготовляти посуд та примітивний одяг, тобто займалися домашніми справами.  Крім того, з виникненням певної системи звичаїв і традицій діти беруть безпосередню участь у їх виконанні поряд з дорослими. У зв’язку з удосконаленням  знарядь праці старші ( немічні ) починають виконувати спеціальну соціальну роль – готувати дітей (окремо хлопчиків та дівчаток) до життя. Природно, значна увага приділяється виконанню дітьми перших законів людського співжиття: табу (не робити чогось недозволеного, щоб не нашкодити собі)  і толіону ( закон кривавої помсти) [7]. Саме таким першоосновам починають вчити дітей у цей період у перших навчальних закладах –«будинках молоді». Останні функціонували окремо для хлопчиків і дівчаток. Не зникають вони і в період патріархату. Але зі створенням моногамної сім’ї, навчання у цих закладах починає доповнюватися домашнім вихованням. На етапі патріархальної родової общини з появою нових видів людської діяльності та знарядь праці ускладнювалося й виховання: трудове виховання підростаючого покоління поєднується зі знайомством із релігійними культами, формується уявлення не лише про земне життя, а й про душу, дітей привчали жити у злагоді з природою. Молодші засвоювали примітивну мову своїх одноплемінників, ігри, танці, усну народну творчість – все те, що впливало на формування типу  поведінки, моральних засад та певних рис характеру первісних людей.  На етапі повноліття і юнаки, і дівчата мусили для переведення їх у дорослих виробників пройти обряд ініціації за окремою програмою посвячень для юнаків і дівчат, що зумовлювалося їхньою майбутньою трудовою діяльністю. У такий спосіб вони ставали дорослими трудівниками. З появою писемності юних членів родової общини навчали й письму. З’явилася потреба зафіксувати набутий досвід для передачі у часі і просторі.