Політична думка стародавнього світу
Автор: bilka • Август 25, 2018 • Контрольная работа • 7,503 Слов (31 Страниц) • 517 Просмотры
1. Політична думка стародавнього світу.
Політичні ідеї Стародавнього Сходу:
ДЕРЖАВА розглядалась як цінність надприродного походження(обожнення);
- обожнювались також правителі - фараони, царі, імператори;
- політика трактувалась як вираз божественної волі;
- закони царя Вавілону Хаммурапі розцінювали опір владі як зневагу богів;
- обгрунтовувалась ідея єдиної централізованої влади, деспотичних режимів;
(грецьк.- деспотес: необмежений законом повелитель);
- людей необхідно тримати в страху, а управляти державою можна тільки за допомогою примусу.
Політичні ідеї Стародавньої Греції і Стародавнього Риму:
Знаменитий афінський державний діяч і реформатор Солон (УII-УI ст.):
- вважав, що держава потребує перш за все закону, який забезпечує порядок в умовах гострої політичної боротьби між бідними і багатими;
- у відповідності з реформами Солона, було надане право вибирати чиновників і право притягнення їх до відповідальності.
Ідеалом Піфагора (УI ст.до н.е.) була ДЕРЖАВА , в якій панував би справедливий закон. Найбільше зло - безвладдя і анархія. Людина за своєю природою не може обійтися без керівництва.
Знаменитий античний філософ Геракліт (УI-У ст.до н.е):
- вважав, що демократія - це правління "нерозумних" і гірших;
- відкидаючи демократію, він виступав за правління кращих (аристократію);
- правда, під аристократією він розумів не родову знань,а аристократію духу.
Видатний філософ Демокріт (III ст.до н.е.):
- відстоював демократичну форму правління;
- навіть бідність в демократичній державі краще,ніж багатство в тиранічній державі;
- інтереси держави, яка втілює загальний інтерес її громадян, необхідно ставити вище всього іншого.
Великим філософом античності був Сократ (У-IУ ст.до н.е.):
- перший в історії європейської політичної думки сформулював концепцію договірних відносин між державою та її громадянами (громадяни зобов'язуються виконувати всі накази держави);
- висунув положення про єдність законного і справедливого;
- дав базові визначення форм правління:
ü якщо влада перебуває в руках осіб, які виконують закон, то такий устрій, за Сократом є аристократією,
ü якщо влада в руках багатих - плутократія,
ü якщо влада виражає волю всіх - демократія.
Геніальним мислителем атичності був Платон (У-IУ ст.до н.е.):
- в книзі "Держава" він обгрунтовує модель ідеального державного устрою, яким він вважав аристократію (від грецьк.слова - найкращий), "владу кращих";
- піддає різкій критиці демократію, яку називає "безумством більшості" (демократична держава легко вироджується в тиранію, бо з "крайньої свободи виникає найбільше і жорстоке рабство");
- на чолі держави стоять люди, які мудро управляють суспільством; другим станом суспільства є воїни, які живуть аскетично і захищають державу від внутрішніх і зовнішніх ворогів;третім станом є землероби і ремісники, які годують всю державу;
- таким чином, громадяни держави не мають рівності,але ця нерівність не спадкова, оскільки Платон допускав перехід із одного стану в інший, що залежить від ставлення громадян до виконання своїх функціональних обов'язків;
- заперечував приватну власність, яка, на думку Платона, руйнує єдність, цілісність держави;
- проте, конструюючи "ідеальну державу" для щастя людей, він дав теоретичне обгрунтування тоталітарної держави, в якій всі сторони життя суспільства і особи регулюються і контролюються з боку держави; в казарменній державі Платона заради "блага" цілого принесені в жертву інтереси особи.
Велику роль в розвитку політичної думки стародавнього світу відіграв знаменитий мислитель Арістотель (IУ ст.до н.е.):
- він виділив наукове вивчення політичних відносин у самостійну науку про політику, заклав основи політичної науки як самостійної дисципліни;
- суть людини для Арістотеля полягала в її політичних властивостях, а тому він і характеризує людину як істоту політичну;
- держава виникла природним шляхом, а не в результаті угоди між людьми (вона розвивається історично із сім'ї, поселень як найбільш досконала форма організації суспільного життя);
...