Національне багатство і його структура. національне багатство як показник економічного розвитку країни

Зміст

ВСТУП

Можна стверджувати, що теперішній процес реформування українського суспільства відбувається без залучення сучасних досягнень економічної науки. Такий стан ніби є зрозумілим з огляду на відсутність загальноприйнятого концептуального канону. Неокласичний «мейнстрим» піддається справедливій критиці, широкий спектр гетеродоксальних теорій перебуває у дискусійному просторі. Тим не менш, важко зрозуміти майже повну відсутність концептуальних фундаментальних економічних дискусій про форми, зміст та механізми реформ в Україні. Знаковими виявилися відомі слова другого Президента країни: «Скажіть мені, що будувати, і я побудую».

Питання – що ми будуємо в економіці, не тільки не отримало відповідей, а й можна спостерігати активний демонтаж всіх інституцій, які могли би спробувати знайти таку відповідь, чи хоча би сприяти її формуванню. Мова йде про катастрофічне зменшення в країні розробок з фундаментальної економічної теорії та історії економічної думки, про штучний запуск процесів самоліквідації кафедр економічної теорії та спеціальностей з економічної теорії в університетах, останні роки доживає спеціальність з економічної теорії в аспірантурі. Багато експертів вважає, що це природний процес функціонування ринкового середовища. Мовляв, така кон’юнктура, немає попиту на фундаментальну економічну науку, молоді люди прагнуть набути практичні спеціальності для успішного працевлаштування.

1. ЕКОНОМІЧНЕ ВЧЕННЯ К. МАРКСА

Сьогодні ставлення до теоретичної спадщини Карла Маркса є предметом гострих дискусій. І це не випадково, так як інтерес до марксизму в усьому багатстві його ідей цілком закономірний. Вчення Маркса стало помітним явищем в соціально-економічних науках. Серед найбільш поширених точок зору на спадщину К. Маркса є трактування марксизму як вчення, що відповідало своєму часу, але сьогодні втратило свою актуальність; марксизм висунув привабливі принципи, але не розробив механізм їх застосування. Є навіть такі погляди згідно яких марксистські прогнози в принципі вірні, але відносяться до віддаленого майбутнього людства та ін. [1, 2]

Для визначення ролі та місця марксизму в сучасній економічній науці необхідно розглянути які з його ідей пройшли випробування часом та наскільки вони відповідають реаліям сучасної цивілізації при переході від постіндустріального до інформаційного суспільства.

Слід зазначити, що невідповідність ряду ключових положень і внутрішнє протиріччя марксизму обумовили спроби його модернізації. Однією з найбільш відомих модифікацій марксизму в XX в. був так званий неомарксизм, організаційно оформився в 1930-х рр. на базі Франкфуртської школи соціальних досліджень [3]. Вони відкидали марксистські положення про класову боротьбу як способі встановлення диктатури пролетаріату і ленінську ідею «першості політики над економікою» та іншими сферами суспільного життя. З К.Маркса вони запозичили лише критичне ставлення до буржуазного суспільства, яке було перенесено на «пізній капіталізм». Вони зазначали, що рушійною силою революції є не пролетаріат, який обуржуазився і інтегрувався в капіталізм, а «аутсайдери» – люмпени, безробітні, переслідувані національні та сексуальні меншини, радикальні прошарки студентства і гуманітарної інтелігенції, злиденне населення «бідних» країн, що протистоїть «багатим» країнам. Друге положення: слабка ланка буржуазного суспільства – не влада і держава, а система духовних цінностей – культурних, моральних, релігійних і визначаються ними сімейно-шлюбних відносин. Альтернативу західній культурі неомарксисти бачили в «сексуальної революції» [4].