Пилип Омелянович Козицький. Новаторські ідеї та традиційність хорового стилю композитора

Міністерство

                                 Реферат

                        Пилип Омелянович Козицький.

     Новаторські ідеї та традиційність хорового стилю композитора (на прикладі твору «Ой, у полі , полі світлиця стояла…» з хорового циклу «Вісім хорових прелюдів» )

                                                                                      Студента 3 курсу

                                                                                      кафедри композиції

                                                                                     Пучка- Колесника Миколи

• 2018  -

  ---

  План

1. Історико-теоретичний аналіз культуротворчих процесів України початку 20 століття на прикладі творчості Пилипа Козицького.

1. Короткий аналіз розвитку культури початку 20 століття.

2.Творчий портрет П. О. Козицького.                                  

1. П. О. Козицький та М. Д. Леонтович спільність у відчутті та аранжуванні народної пісні (на прикладі твору «Ой,у полі,полі» з хорового циклу «Вісім хорових прелюдів»).

              1. Основні твори Пилипа Козицького.

         2. Характеристика творчості композитора, його характерні      

          стилістичні ознаки.

         3. Історія створення твору

     а) Коло образів, тема, ідея і зміст твору;

     б) фольклористично-поетичний аналіз літературного тексту;

     в) зв'язок музичного і поетичного тексту твору.

     IIІ. Музично-теоретичний аналіз твору

1.        Жанрова належність і самостійність твору
2.        Музична форма твору і його структурні особливості
3.        Ладо-тональна основа
4.        Особливості гармонічної мови
5.        Мелодико-інтонаційна основа
6.        Метро-ритмічні особливості і розспівування складів
7.        Темпові і агогічні відтінки
8.        Динамічні відтінки і кульмінаційний розвиток
9.        Фактурні особливості твору і його склад

     ІV. Місце твору в хоровій літературі.

     V.Список використаної літератури.

Історико – теоретичний аналіз культуротворчих процесів України початку 20 століття на прикладі творчості П.Козицького.

       Шанобливе ставлення до творчості талановитих митців України – запорука плідного розвитку вітчизняної культури, тому що її прогресивний рух неможливий без спирання на традиції, започатковані корифеями.

      Серед визначних особистостей, які творили у складні перші пожовтневі роки, особливо вирізняється постать Пилипа Омеляновича Козицького – видатного українського композитора, хорового диригента, вченого-музикознавця, а також публіциста, педагога, громадського діяча, творча діяльність якого тісно пов’язана з періодом активного становлення й розквіту українського радянського музичного мистецтва.

         Багатогранна творча праця митця позначена досягненнями в багатьох жанрах: симфонічних творах, операх, фортепіанних мініатюрах, а також солоспівах і масових піснях. Проте провідне місце в його творчій спадщині належить хоровому жанру, в якому найповніше викристалізувалися високі художньо-естетичні й соціально-громадянські погляди митця.  

      1920–1930-ті роки є знаковим періодом у розвитку української музичної культури і, зокрема, в історії Київської консерваторії. Парадоксальність зіткнення протилежних соціополітичних, соціокультурних процесів дуже влучно відзначає музикознавець Т. Гусарчук у статті про духовну творчість

українських композиторів 1920-х років - періоду національного відродження, розстріляного відродження: з одного боку, «провісники та сини Ренесансу гинуть від куль, епідемій та голоду», з другого – «духовна атмосфера тих років дала потужний імпульс для особистісної самореалізації українських митців, розквіту творчих індивідуальностей, спричиняючи водночас і катастрофічність їх доль».

        Цей період обіймає дві трагічні дати: вбивство М. Леонтовича (1921) і початок війни(1941). А між ними – протидія, боротьба за утвердження ідеалів, пошук нових засобів втілення художньої правди, прагнення прискорити час історичних процесів.