Морфологiчнi особливостi дiалектизмiв на матерiалi твору "Аромат червоних йон" Юрiя Лесюка

Бостинчук Д.М., Зайцева В.В.^[1]

МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІАЛЕКТИЗМІВ НА МАТЕРІАЛІ ТВОРУ «АРОМАТ ЧЕРВОНИХ ЙОН» ЮРІЯ ЛЕСЮКА

Діалектизми вдало використовують у своїх творах письменники сучасності. Уживання діалектної лексики в мові художнього твору, на думку  дослідниці С. Єрмоленко, зумовлене такими настановами: 1) відтворення тих реалій, що пов’язані з певною територією, яку описує автор; 2) відтворення особливостей усного мовлення; 3) уведення нелітературного слова з прозорою внутрішньою формою, яка сприяє словеснохудожньому зображенню.

У книжці відомого львівського митця, заслуженого художника України Юрія Лесюка з великим теплом та гумором змальовано казковий світ неповторного дитинства, що припало на середину ХХ століття, красу рідного краю, незабутніх батьків, велику і дружну родину, народні звичаї, серед яких випало щастя виростати авторові, – усе те, що запало в юну душу, що супроводжувало автора усе його життя. Майже всю свою творчість присвятив зображенню природи рідного краю — Карпат, Прикарпаття, зокрема Ковалівки Коломийського району, у якій народився і провів своє босоноге дитинство. У романі письменник демонструє неабияку майстерність у використанні діалектної лексики.

На морфологічному рівні нам вдалося зробити частиномовний аналіз і виявити особливості для певної частини мови і виявити найпродуктивніші відмінності між діалектною та літературною мовами.

  У романі письменник демонструє неабияку майстерність у використанні діалектної лексики. Найпродуктивнішими виявилися відмінності у дієсловах між українськими діалектами і літературною мовою. Зокрема, у 2-ій особі множини виступає оcобова флексія –іт (-іт'-), -те, а зрідка –іте як паралельна флексія до –іт (-іт'), найчастіше це несіт, беріт і т.ін.: «  Татэ, купіт мені гармошку! Набридав щодня і безкінечно» [3,с.25]; Хлопці, ви певно позмерзали, ходіте трохі до мене до хати загрітисі! [3,с.18].

Форми наказового способу 3-ої ос. однини і множини творяться аналітично, поєднанням відповідних форм теперішнього часу із спонукальною часкою нехай (хай) , причому частка нехай (хай) має різні фонетичні різновиди : « Хлопці, будьте тихонько, най тато хоть трошкі поспит, – просить нас мама. Ми, звичайно слухаємося мами рівно на п’ять хвилин» [3,с.47]; «А нех сі преч каже… Фе!.. Повіпускайте їх гет, бо ше порозстискаєте в кішени!»; «Ней буде, лиш пантруй, аби йго сорока або половик не вхупили, – відповіла мама» [3,с.56].

Вживаються двоякі форми інфінітива : на –ти і на –чи: «Треба подумати, як допомошчи моїм дітям – Назарові й Катрусі – вирішити побутові житейські проблеми» [3, с.15]. В оформленні  зворотних дієслів активну участь бере зворотна частка с’а , що за походженням є зворотним займенником. У південно-західному діалекті частка закріпилась в постпозиції і лексикалізувалася з дієсловом : «Не пльонтайсі мені під ногами, пішов відци!!! Маєш гонди кулешу в куті, навіть не понюхаєш, ци ти хочеш шос піханого» [3, с.69]; «Лишень-шо сьвітий Николай вертавсі, бо ще мав чиколяду, закинув її з порога до хати, тай пішов собі Семеновов вулицев вдолину» [3, с.22].

Також, у частині південно-західних діалектів, від дієслів 3-ої відміни з кореневим наголос паралельно вживаються форми 3-ої ос.однини з опущеним флективним –т: «Із сусідньої хати виходи тета Настя і каже до нас: «Хлопці, ви певно позмерзали, ходіт трохі до мене до хати загрітисі!» [3, с.64].  

У ряді південно-західних говорів поширені аналітичні форми майбутнього часу недоконаного виду, що сягають давніх аналітичних форм. Різниця між діалектними і літературними формати полягає в тому, що колишнє допоміжне дієслово у фонетично видозміненому вигляді (му, меш, мемо, мете) у південно-західних говорах виступає як у препозиції, так і в постпозиціях, не зливаючись з інфінітивом, з яким творить воно цю аналітичну форму майбутнього часу: «Шо цес чупер так скоро росте, – каже тато, – не знаю, и до мене, чи до Петра, – ану сідайте, мемо сі стричи» [3,с.16] «Юсти. Ану ходіт судб! Мемо трохі співати великодної!»..