Аналіз твору «Хам та Яфет» В. Липинського

Відпрацювання з дисципліни

«Історія соціології в Україні»

Аналіз твору

«Хам та Яфет» В. Липинського

Студентки ІІ кусу, І групи

Малкової Аріни

«Хам і Яфет: з приводу десятої річниці 16 квітня 1918 року» політична брошура (памфлет) українського політика, публіциста В'ячеслава Липинського, присвячена розгляду причин поразки української державності у революційних подіях 1917-1921 років. Написано автором в 1928 році в еміграції Австрії в місті Грац. Опублікований в тому ж році у Львові у видавництві "Поступ". 

У цій роботі Ліпинскій закликає зрозуміти джерело трагічних сторінок українського минулого через призму біблійної історії синів Ноя Хама і Яфета. За біблійними переказами, Хем і Яфет випадково бачили свого батька Ноя, який спав абсолютно голим. Хам почав насміхатися над своїм батьком, і Яфет відвернувся, так що він не міг бачити наготи свого батька, він підійшов і кинув ковдру на Ноя. Тому Бог присудив людей-нащадків Хама бути слугами нащадкам Яфета. 

Дійсно, на мою думку, його твір є тією суровою правдою, яку ми можемо спостерігати й донині в наших менталітету, цінностях, ідеях та, навіть, у політиці, економіці та культурі.

В'ячеслав Липинський вважав, що у кожної нації сила Хама (Хамстой) і сила Яфтева. Причиною поразки української державності перевага хуми в народі. Поки люди, бачачи недосконалість (наготу) свого керівництва, будуть тільки висміяна і розчаровані, він буде служити іншим державам. Коли він, як і Яфет, покриє наготу, буде працювати, щоб усунути всі недоліки, тоді він зможе побудувати державу. Українцям потрібно перемагати Хама в своїх колах і, перш за все, в собі. Однак в XX столітті в Україні Хамсто переважало над силою Яфета. 

Це відображення видатного українського історика й мислителя по українській державності і проблем, з допомогою яких він не може бути реалізований. Один з ряду робіт видатного українського політика, публіциста, теоретика українського консерватизму В'ячеслава Липинського «Хам і Яфет». Про десятої річниці 16/29 квітня 1918 року У цій роботі В. Липинський закликає до чіткого розуміння джерела трагічних сторінок українського минулого через призму біблійною історію синів Ноя Хама і Яфета. 

«У нашій історії матеріал для легенд, але поруч з морем грубості і, на жаль, торжествуючої грубістю. Обов'язково знати це без страху, до самого кореня, а не боягуза, а не плакат, а не прощай, всі, хто любить Україну. Справа не в тому, щоб стукати в гуркіт по Україні, а в тому, щоб відвернути любов свого сина від спаду, зрушити грубість навколо нього і, перш за все, в собі».