Шпаргалка по "Химии"

1. Позитивний і негативний водний баланс. Зневоднення

Водний баланс — це співвідношення між кількістю води, що надійшла в організм, та тією, що була виведена.

• Негативний баланс (Гіпогідратація): виведення води перевищує надходження.
• Позитивний баланс (Гіпергідратація): надходження води перевищує виведення.

Види зневоднення (Ексікоз)

Класифікуються за зміною осмолярності позаклітинної рідини:

1. Ізоосмолярне: пропорційна втрата води та електролітів.

• Причини: гостра кровотеча, блювання, діарея.

1. Гіпоосмолярне: втрата солей перевищує втрату води.

• Механізм: вода переходить із судин у клітини (внутрішньоклітинний набряк).
• Причини: надмірне потовиділення, що компенсується лише питтям води без солей.

1. Гіперосмолярне: втрата води перевищує втрату солей.

• Механізм: вода виходить із клітин у міжклітинний простір (внутрішньоклітинне зневоднення).
• Причини: дефіцит пиття, сильна задишка (гіпервентиляція), діабет.

Синдром ангідремії — крайній ступінь зневоднення, що супроводжується різким згущенням крові, падінням артеріального тиску та порушенням мікроциркуляції.

2. Надмірне накопичення води (Гіпергідрія)

Гіпергідрія — це надлишок води в організмі ("водне отруєння").

• Гіпоосмолярна: надлишок чистої води. Виникає при надмірному вживанні води або нирковій недостатності. Спричиняє внутрішньоклітинний набряк (особливо небезпечно для мозку).
• Ізоосмолярна: надлишок фізіологічного розчину. Виникає при надмірному введенні розчинів внутрішньовенно.
• Гіперосмолярна: надлишок води та солей (пиття морської води). Спричиняє позаклітинну гіпергідрію та зневоднення клітин.

3. Набряки: Етіологія та механізми

Набряк — це надлишкове накопичення рідини в тканинах та міжклітинному просторі.

Патофізіологічна класифікація за механізмами:

1. Гідростатичний: зростання тиску в капілярах.

• Приклад: серцева недостатність, тромбоз вен. Рідина "видавлюється" з судин.

1. Онкотичний (гіпопротеїнемічний): зниження рівня білків (альбумінів) у плазмі.

• Приклад: голодування, хвороби печінки, нефротичний синдром. Кров не може "утримати" воду.

4. Додаткові механізми набряків та принципи лікування

• Мембраногенний (проникність): пошкодження стінки судин токсинами, гістаміном або при запаленні. Білок виходить у тканини, тягнучи за собою воду.
• Лімфогенний: порушення відтоку лімфи (лімфостаз, "слоновість").
• Натрійуретичний: затримка Na^+(наприклад, через надлишок альдостерону) призводить до затримки води.
• "Мікседематозні" набряки: виникають при гіпотиреозі. Це слизовий набряк, зумовлений накопиченням у тканинах гідрофільних глікозаміногліканів (вони зв'язують воду, тому набряк щільний і не залишає ямки при натисканні).

Принципи лікування набряків:

1. Етіотропне: лікування основного захворювання (серця, нирок, печінки).
2. Патогенетичне: * Діуретики (сечогінні) для виведення надлишку води та натрію.

• Введення білкових препаратів (альбуміну) при онкотичних набряках.
• Обмеження вживання солі.
• Покращення лімфатичного дренажу та венозного відтоку (компресійна білизна).

Ось детальний розбір порушень обміну електролітів, мікроелементів та мінералізації кісток:

5. Порушення обміну натрію ($Na^+$)

Натрій — основний катіон позаклітинної рідини, що визначає її осмолярність.

• Гіпернатріємія: концентрація Na^+ > 145 ммоль/л.

• Причини: обмеження пиття, надмірне введення сольових розчинів, гіперальдостеронізм, нецукровий діабет (втрата чистої води).
• Механізм: підвищення осмотичного тиску витягує воду з клітин (внутрішньоклітинна дегідратація), що веде до зморщування нейронів мозку.

• Гіпонатріємія: концентрація Na^+ < 135 ммоль/л.

• Причини: втрата через нирки або ШКТ (діарея), дефіцит альдостерону (хвороба Аддісона), надмірне надходження води.
• Механізм: вода переходить у клітини (внутрішньоклітинна гіпергідратація), що спричиняє набряк мозку, нудоту та судоми.

6. Порушення обміну калію (K^+)

Калій — основний внутрішньоклітинний катіон, критичний для мембранного потенціалу.