Процесс ценообразования основных и дополнительных услуг предприятий гостиничного хозяйства

ВСТУП

На сьогоднішній день будується та удосконалюється величезна кількість готелів, для кращого та високоякісного обслуговування своїх потенційних клієнтів.  Так, кожен готель має низку основних та додаткових послуг, які дозволяють зробити перебування гостей більш комфортним, зручнішим, та викликати в них бажання повернутися сюди ще. Однак, при організації основних та додаткових послуг в готелі, досить складним стає процес визначення їх собівартості та ціни. Адже, структура вартості розміщення гостей, включає повну собівартість послуг розміщення, прибуток, кілька видів податків і зборів, комерційних надбавок та знижок. Так, формування тарифів (вартості проживання) на готельні номери (місця), послуги — є одним із важливих напрямків діяльності менеджерів готелю, що визначає ефективність його функціонування на ринку послуг гостинності.

Тема даної курсової роботи присвячена особливостям ціноутворення основних та додаткових послуг в готельних підприємствах. Специфіка та всі тонкощі процесу ціноутворення, проблеми та шляхи вдосконалення будуть дослідженні на прикладі Хотинського готелю  «Чотири корчми».

Актуальність обраної теми полягає в тому що, ціноутворення відграє чи малу роль в економічній діяльності підприємства. Так, не правильно побудована структура вартості основних та додаткових послуг в готелі, може призвести до економічних витрат, що в майбутньому спонукають кризовій ситуації на підприємстві. Отже, розв'язання цієї проблеми доцільно здійснювати комплексно, з урахуванням багатьох чинників. Так, планування підприємством гостинності зумовлює необхідність постійного моніторингу стану ринку, готовності до ринкових коливань з метою забезпечити реалізацію стратегії саморозвитку та економічного виживання в умовах конкуренції.

Отож, в структуру готельного тарифу (вартості проживання),окрім вартості розміщення у номері певної категорії, входять інші складові, такі, як дворазове чи триразове харчування або лише сніданок, послуги міні-бару (напої), послуги сауни та інше, згідно від особливостей попиту клієнтів та відповідної маркетингової політики готельного підприємства. Водночас, надаються знижки, якщо деякі складові не включаються до готельного тарифу, або передбачені надбавки, наприклад, при поселенні в номер дорослої особи або дитини тощо. На основі цих та інших особливостей формування готельних тарифів, їм присвоєні спеціальні назви — «сімейний тариф», «родинний тариф», «європейський тариф», «американський тариф» та ін.

Згідно вітчизняного досвіду, в основу ціни будь-якої послуги готельного господарства включена її повна собівартість. Повна собівартість послуги розміщення у номері відповідної категорії охоплює сукупність трудових, матеріальних та фінансових витрат, відображених у грошовій формі в розрахунку на одиницю послуг. Вона відображає техніко-організаційний рівень експлуатаційної діяльності готелю, пов'язаної з виробництвом і реалізацією послуг. Загальні поточні витрати готельного комплексу, окрім експлуатаційних, включають витрати в інших видах його господарської діяльності та при здійсненні господарських операцій. Поточні витрати — важливий якісний показник діяльності готелів, що впливає як на загальні результати господарської діяльності, та обсяг собівартості окремих видів послуг, їх прибутковість та рентабельність. Однак, при ціноутворенні у вітчизняних  готельних підприємствах, вартість номеру визначають, як середню вартість однієї людино-доби розміщення та як частку відділення всієї суми витрат експлуатації готелю, прибутку з урахуванням податкових платежів на повний обсяг наданих послуг розміщення (людино-діб).

У готельних комплексах, що надають широкий обсяг послуг, поточні витрати поділяються, згідно видів послуг, на прямі (виробнича заробітна плата, комунальні послуги, сировина та ін.) та загальні експлуатаційні, адміністративні, витрати на збут та інші загальногосподарські витрати. Отже, якщо готель надає один вид послуг — лише номер, витрати готелю визначають на одиницю цих послуг, їх на прямі та загальні не поділяють.

Отже, процес ціноутворення та цінова стратегія щодо спеціальних, додаткових і супутніх послуг необхідно розглядати як єдиний механізм формування готельних тарифів. Це пояснюється тим, що попит на основні послуги неможливий без додаткових та навпаки. Одні й ті ж самі послуги відповідно базової стратегії конкуренції готелю можуть бути віднесені до спеціальних, додаткових чи супутніх, тоді як до основного продукту завжди відноситься послуга розміщення в номері.