Філософія Єдність

ПЛАН

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Єдність і боротьба протилежностей. …....……………...……………..5

1.1. Загальні відомості про даний закон……….…………….……………………..5

1.2. Основні поняття, що розкривають закон……………………...………………6

1.3. Діалектичні погляди Гегеля………………….. ...……………………………...7        

РОЗДІЛ 2. Основи та сутність закону…………………...….……………………...9

2.1. Онтологічні основи……………...……………..…………………………….....9

2.2. Гносеологічна сутність……….………………………………………………...9

РОЗДІЛ 3. Метафізичне тлумачення закону…...………………………………....10

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...11

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………......12

Вступ

Уявлення про суперечливість розвитку всього сущого виникло ще в давнину (у VI ст. до нашої ери). Визнання діалектикою загальності руху і розвитку вимагає відповіді на функціональне питання: що являє джерело, причина руху і зміни? Спроби відповісти на це питання беруть початок із глибини філософії та науки.

Так, Фалес Мілетський вважав, що навколишній світ складається з різних начал: рухомого й нерухомого, холодного й теплого, мокрого й сухого, світлого й темного, видимого й невидимого, земного й небесного, скінченного й нескінченного. Але на думку Геракліта, світ ніким не створений, а є «вічно живий вогонь», «горіння» якого підтримується через взаємодію протилежностей. Він вважав, що все у світі складається з протилежностей.    Їхня боротьба і визначає сенс будь-якої речі, процесу. Діючи одночасно, ці протилежності утворюють напружений стан, котрим і визначається внутрішня гармонія речі. Боротьба протилежностей є загальною, вона становить, за Гераклітом, справжню справедливість і є умовою існування упорядкованого космосу.

Заперечення об'єктивності протиріч матеріального світу призводило до серйозних світоглядних і методологічним помилок. Основна заслуга в обгрунтуванні принципу єдності протилежностей належить Гегелю. «Протиріччя - ось що насправді рухає світом», - вважав він. Гегелівська діалектика зробила вплив на філософські погляди К.Маркса, Ф.Енгельса, які єдність і боротьбу протилежностей розглядали як сутність діалектики.

Діалектичним протилежностям властива єдність, взаємозв'язок: вони взаємодоповнюють один одного, взаємопроникають, складним образом взаємодіють між собою. Відношення між діалектичними протилежностями завжди носить динамічний характер. Вони здатні переходити одна в іншу, мінятися місцями. Їхня взаємна зміна призводить рано чи пізно до зміни самого предмета, сторонами якого вони є. А в результаті руйнування їхнього зв'язку вони перестають бути протилежностями по відношенню один до одного.   Таким чином, про діалектичні протилежності безглуздо говорити порізно, поза їхньою суперечливою єдністю в рамках деякого цілого.

Протилежними називають такі властивості предметів (явищ, процесів), що у деякій школі займають "граничні", крайні місця. Приклади протилежностей: уверх - вниз, праве - ліве, сухе - мокре, гаряче - холодне тощо.    Під діалектичними протилежностями розуміються такі сторони, тенденції того чи іншого цілісного, що змінює предмет (явища, процес), які одночасно взаємо виключають і взаємо передбачають один одного. 

Актуальність роботи полягає в тому, закон єдності і боротьби протилежностей орієнтує на розкриття внутрішнього механізму і динаміки саморозвитку. Даний закон дозволяє зрозуміти всяку цілісність як складну і розчленовану систему, що укладає в собі елементи тенденції, безпосередньо один з одним несумісні. Закон єдності і боротьби протилежностей займає центральне місце в матеріалістичній діалектиці, має універсальне методологічне значення. Він неабияк важливий для наукового пізнання та соціальної практики.