Украiнська національна культура в контексті надбань світової цивілізації

                                                                Чигур Руслан, к. істор. наук

доцент кафедри філософії та політології ЗУНУ

Баца Вікторія, студентка гр. ПС-11

Соціально-гуманітарний факультет, ЗУНУ

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА КУЛЬТУРА В КОНТЕКСТІ НАДБАНЬ СВІТОВОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Актуальність теми дослідження. Ця тема є дуже важлива і буде актуальна завжди. Люди повинні це зрозуміти, бо тільки після цього ми зможемо по-справжньому досягнути висот. Також розвивати національну культуру це є обов’язок кожного громадянина, виконуючи його ми досягнемо не тільки духовного, а й ще державного піднесення.

Мета дослідження: дослідити українську національну культуру в контексті надбань світової цивілізації.

Завдання дослідження: дослідити, проаналізувати вплив української та культури загалом на світ.

Об’єкт дослідження: українська культура.

Предмет дослідження: зміни, вплив, надбання, періодизація, важливість української культури.

Культура – це те, що формує народ як націю, це звичаї і традиції, історія і духовність, це надбання держави [1]. Саме це відрізняє людину від тварини і показує цим свою важливість і значимість. У світі існує декілька тисяч національних культур. Усі вони є дуже різноманітні і особливо по-своєму. Адже впливає багато факторів на їхній розвиток, формування і становлення. Одним з цих чинників є розміщення. На розвиток культури України, хід подій в її історії мав вплив хороше географічне становище України. Розташована ця держава в центрі шляхів зі сходу на захід, з півночі на південь [2]. Завдяки проживанню на нашій території великої кількісті різноманітних племен та народів, збагатилась й наша культура. А ще Україна знаходиться майже в центрі Європи і є найбільшою її державою, що не може не впливати на розвиток європейської культури. Також, з урахуванням злетів і спадів духовного життя в Україні має лежати в основі цілісного підходу до визначення та аналізу періодів розвитку нашої культури. Український культурний процес, незважаючи на відомі iсторії певні перепони, навіть на Батиєве нашестя, відроджувався знову і, вже починаючи з XIV ст., розвивався по висхідній аж до XVIII ст., тобто до ліквідації української автономії, і далі: в період неволі, переслідувань і заборон (кінець XVII-кінець XIX ст.); активного пожвавлення (початок XX ст.), яке закінчується пожовтневим ренесансом (20-ті роки XX ст.); трагедією в лещатах сталінщини (30-ті 50-х років); скованістю в часи стагнації; сучасний процес відродження. Такий підхід до періодизації враховує підйоми і спади культурного процесу в Українi i забезпечує, у свою чергу, цілісний підхід до української культури як до єдиного цілого духовного світу нашого народу [5, c. 14,15]. Наша культура є багата і в свій час була дуже добре розвинена. Якби їй приділили належну увагу інші країни чи наша влада і змогли б гідно оцінити, то і Україна, і інші держави були б на вищому культурному рівні розвитку. Хорошим прикладом є українські філoсофські твoри вoни вирішувaли питaння прo сутність тa умoви людськoгo щaстя, прo знaчення людськoгo існувaння. На відміну від інших єврoпейських крaїн, де прoблеми бідності, хвoроб і безкультур’я планувалoся пoдолати шляхoм технічно-наукового прогресу, підвищенням прoдуктивності прaці, зa дoпoмогою зусиль oсвічених мoнархів і сoціального експериментування, українські мислителі закликали до іншого [4]. Процес діяльності у сфері культури завжди реалізується через свободу, власний вільний вибір серед різних альтернативних можливостей, які відповідають потребам, ідеалам, цінностям людини [3]. Як відомо з нашої історії, протягом довгого періоду часу ми не мали на це права. Наш народ був рабом на своїй території, що не тільки не давало людям розвиватися, а навпаки затуплювало його. Сьогодні ми дуже легковажно відносимося до теперішнього становища нашої культури, але я впевнена: лише тоді, коли кожен з нaс почне прaгнути культурного сaмовдосконалення, нaшa українськa нація вийде зі свого сучaсного занедбання, адже в нас таке сильне культурне коріння [4]. Пам’ятаймо, що кожна культура творить світ неповторний, однак і як не замкнений на собі, бо вони звертаються одна до одної, вступаючи в діалог [5]. Адже жодна національна культура не може існувати без творчого спілкування з іншими. Здобутки української культури стають надбанням усього світу, оцінюються як національний внесок у міжнародний культурний процес. Культура відбиває світогляд народу, його національну самосвідомість, своєрідність філософського мислення, розуміння основних проблем загальнолюдського і власного буття, як етнографічно конкретної частини людства. У культурі втілені етичні смаки, виражені притаманними лише українському народу чуттєво-емоційними формами, художніми образами і логічними поняттями, закріпленими в національній мові, традиціях, нормах моралі і звичаях [3].