Формування та постійне відтворювання еліти

Шевченко Артем, студент 2-го курсу 1-ї групи ОП «Соціологія»

Мерітократія у буквальному перекладі з латинської – «влада гідних». Але у який саме спосіб ми розуміємо поняття «гідність»? Саме це питання лежить в основі дилеми мерітократії як такої. Ознайомившись з кінострічкою «Імператорський клуб», яка безпосередньо демонструє глядачам застосування мерітократії в елітних школах, я зіштовхнувся з цією дилемою на власні очі. Седжвік Белл на фоні його однокласників утворив справжній контраст щодо поняття «гідність», адже уособлював не характерні риси елітарного темпераменту: зваженість, доброчесність та інтелігентність, - а діаметрально протилежні якості характеру. Цей персонаж став чудовим втіленням «помилкової гідності», що витікала з родової приналежності, доступу до влади та наявності матеріальних ресурсів, і саме його приклад доводить неефективність мерітократичної системи без чіткого розділення на «хибну гідність» і «гідність справжню». Його ж однокласники, подорослішавши, стали втіленням інтелігенції своєї держави, адже вони зуміли засвоїти ті основні уроки елітної школи, яка готувала гідних наступників політичних, медичних, освітніх галузей, тощо. Інші учні містера Хандерта доводять, що мерітократичний механізм відтворювання еліти суспільства виявився справним та ефективним. Дилема ефективності мерітократії напряму пов’язана з розумінням поняття «гідності» у культурі суспільства.

Формування та постійне відтворювання еліти – необхідна для кожного суспільства задача, яку варто виконувати безпомилково, щоб уникнути продемонстрованих нам кінострічкою проблем. У сучасному суспільстві деякі механізми мерітократії дійсно існують: вони переслідують людину від народження, закладені не тільки в освітню сферу, але й у всі інші також (проте визначальна позиція, як на мене, лишається саме в сфери освіти). Перш за все, система виховання визначає зародження у індивіда «елітарного» способу мислення. Під «елітарним» я розумію спосіб мислення, визнаний прогресивним у суспільстві, або ж такий, що шанується та звеличується у конкретному культурному середовищі. Надалі становленню еліти сприяє освітнє середовище: рейтинг школи, її престиж та спрямованість на розвиток елітарних якостей. Існує також багато органів самоврядувань та лідерських об’єднань (у Києві в тому числі), які дозволяють школярам зануритися у світ «гідних»: ці організації заохочують соціальну, політичну, екологічну активність, вчать небайдужості та формуванню необхідних для еліти лідерських якостей. Університетська освіта зазвичай формує основу майбутньої еліти шляхом розвитку попередньо здобутих рис темпераменту та надання можливостей для самореалізації, а також відсіює незацікавлених, «негідних». Як бачимо, деякі мерітократичні важелі, незважаючи на свою можливу  архаїчність, щільно вплетені у систему формування еліти та має безпосередній вплив на індивідуальні життєві шанси кожного з нас, що, в свою чергу, у контексті нашої дисципліни створює нерівність як політичну, так і культурну. Варто зауважити, що сучасне втілення мерітократії (принаймні, в українському суспільстві) куди частіше спрямоване на відтворення з усталеної елітарної групи, ніж на рекрутування нових кадрів з сторонніх соціальних груп.