Точнiсть фахового мовлення

ТЕМА 2. ТОЧНІСТЬ ФАХОВОГО МОВЛЕННЯ

Мова – вираження думки. Що багатша думка, то багатша мова.

М. Рильський

2.1. Синоніми у фаховому мовленні

Точність як ознака культури фахового мовлення. Синонімія у юридичних текстах.

2.1.1. Точність як ознака культури фахового мовлення

Точність мови – одна з найважливіших ознак культури мовлення. Точність слововживання є передумовою повного взаєморозуміння між тим, хто говорить або пише, і тим, хто слухає або читає, а це якраз становить суть мовного спілкування. Точність слововживання передбачає чіткість і зрозумілість висловлювання, оскільки неправильний вибір слова породжує двозначність висловлювання, затемнює думку.

Особливо важливе значення точність має в правоохоронній сфері. Ефективність права як регулятора суспільних відносин, його якісний рівень залежить від того, наскільки точно і повно воно відтворює у своїх приписах загальнолюдські цінності, наскільки точно ці приписи передано мовними засобами. Точність формулювання правових норм і необхідність абсолютної адекватності їх розуміння (тлумачення) – ідеал законодавчих текстів. Точність у правоохоронній сфері – це органічна єдність між думкою та словом законодавця. Міра точності в тексті нормативного акта має бути вищою, ніж у будь-якому іншому виді тексту. Незрозумілий закон не дає повного уявлення про права і обов’язки громадян, веде до непотрібної витрати сил і часу на тлумачення, до невизначеності в юридичній діяльності, до непорозумінь і помилок, до негативного впливу на долі людей.

У юридичних документах не можна використовувати поняття невизначеного змісту, нечіткі або неточні юридичні терміни, на кшталт Жителі міста Е. вже рік живуть без голови замість жителі міста Е. вже рік живуть без голови місцевої державної адміністрації. Неточне слово в документі створює передумови для неоднакового його тлумачення, різного застосування, тобто для сваволі. Багатозначність висловлювання, граматична (морфологічна або синтаксична) помилка, інколи описка в даті чи імені можуть призвести до помилок, до плутанини в застосуванні окремих положень. Навіть розділові знаки можуть інколи впливати на долю людей, роботу законодавчих, судових і виконавчих органів. Згадаємо відоме судове рішення, яке залежить від розділових знаків: «Стратити, не можна помилувати!» або «Стратити не можна, помилувати!». До цього прикладу слід додати вираз «Покарати, не можна виправдати» або «Покарати не можна, виправдати». Отже, основна мета точного формулювання – унеможливити неоднакове тлумачення змісту документа.

Для досягнення точності мови юридичних документів важливо використовувати правила сучасної української літературної мови, вживати чіткі дефініції юридичних термінів, дотримуватись вимог, що висуваються до структури документа, логічно викладати думки, прагнути до їх завершеності. При цьому слід враховувати, що точність може бути фактичною або мовленнєвою. При фактичній точності думка істинна, відповідає об’єктивній реальності. При мовленнєвій точності фразу побудовано так, що вона адекватно відображає думку того, хто говорить або пише. Фактична й мовленнєва точність не завжди збігаються. Бувають випадки, коли об’єктивно неправильна думка точно виражена словами (занадто часто виникає при даванні неправдивих показань). Стосовно мови юридичних документів вимога точності означає збіг фактичної та мовленнєвої точності.

На жаль, ще трапляються правові приписи, які містять стилістично нейтральні положення (встановити, врахувати, передбачити) чи абстрактні слова, що для права не мають значеннєвих відтінків, у них не окреслено чітких дій (удосконалити/удосконалювати, підвищити, здійснити/здійснювати, поліпшити, розвивати), хоча правовий текст якраз і покликаний точно й чітко закріпити волю правотворця чи правозастосувача, формулювати вимоги й обов’язкові приписи, владно окреслювати суб’єктові права певну поведінку.