Проблеми мовленнєвоi активностi дiтей iз загальним недорозвиненням мовлення

 ПРОБЛЕМИ МОВЛЕННЄВОЇ АКТИВНОСТІ ДІТЕЙ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ МОВЛЕННЯ.

Особливе місце в спеціальній освіті посідає нині логопедична допомога дітям з вадами мовлення. Необхідність удосконалення її змісту детермінована зміною акцентів на своєчасне виявлення або попередження мовленнєвих порушень у дітей. Центральним завданням логопедичної допомоги в закладах дошкільної освіти є забезпечення ефективності освітнього процесу для розвитку осіб із вадами мовлення. Передусім, це пов’язано зі значним збільшенням кількості дітей дошкільного віку, які мають порушення загального психофізичного, зокрема мовленнєвого розвитку.

За статистикою, наведеною у дослідженнях Ю.Рібцуна [4] порушення звуковимови спостерігається у 17–42% дітей дошкільного віку, причому існує стійка тенденція до збільшення їх кількості. Для поліпшення стану проблеми розроблено механізми ранньої діагностики дитини з вадами мовлення та надається рання комплексна психолого-педагогічна допомога. Ефективність організації такої допомоги сприяє попередженню виникнення вторинних відхилень у дошкільників в процесі становлення психофізичних функцій.

Дослідження специфіки логопедичної роботи з дітьми, що мають загальний недорозвиток мовлення, здійснювали О.М. Мастюкова, Ю.В.Рібцун, М.В. Рождественська, Є.Ф.Соботович, В.В. Тарасун. Вони зазначають, що мовлення є продуктом мовленнєвої діяльності, складним і багатостороннім психічним процесом, який формується у кожного індивідуально.

Мета статті: розглянути сучасний стан і нагальні проблеми розвитку дітей дошкільного віку з загальним недорозвиненням мовлення у вітчизняних закладах дошкільної освіти.

Мережа спеціальних закладів для дітей із вадами мовлення в Україні функціонує відповідно до «Концепції спеціальної освіти осіб із психічними та фізичними вадами в Україні» (1996 р.). До її структури входять передусім дошкільні заклади, а саме:

- спеціальні дошкільні заклади для дітей із тяжкими вадами мовлення;

- спеціальні групи при масових загальноосвітіх дошкільних установах (для дітей із загальним недорозвиненням мовлення; фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення; заїканням).

Структурними складниками є також спеціальні загальноосвітні школи-інтернати для дітей із тяжкими вадами мовлення та логопедичні пункти при масових загальнооствітніх та спеціальних школах [4]. Тож тенденція щодо збільшення кількості таких закладів та логопедичних груп дошкільників вимагає від сучасної освіти активних дій у напрямі забезпечення дошкільної ланки необхідними формами організації освітнього процесу, що входять до сучасної структури галузі.

В усіх зазначених закладах ставлять за мету своєчасне виявлення мовленнєвих відхилень. Наступним кроком є комплектування логопедичних груп дошкільників за принципом об’єднання дітей з відносно однаковим станом фонетики, лексики, граматики, зв’язного мовлення у дітей з різними формами мовленнєвих порушень [1]. Водночас спостерігаються труднощі в компектуванні однорідних за дефектом і віком груп дітей для корекції первинного мовленнєвого порушення.

Щоб усунути або мінімізувати прояви мовленнєвих проблем (фонематичний недорозвиток, порушення лексико-граматичної будови мовлення, підготувати до навчання в школі) треба забезпечити комплексну системну логопедичну роботу з відповідним співвідношенням фронтальних та індивідуальних занять, а також розроблення індивідуальних корекційних програм з урахуванням психофізичних особливостей розвитку дітей дошкільного віку.

Для ефективного функціонування логопедичних груп учені радять включити в штатний розклад спеціалістів логоритміки та адаптивної фізичної культури, вчителя-дефектолога та логопеда і медсестри зі спеціалізацією масажу. Основною функцією дефектолога є виявлення диференційованих механізмів мовленнєвих порушень і розроблення на цій основі системи корекційно-розвивального навчання з розвитку мовленнєвої функції у зазначеної категорії дітей [3]. Тісна ж співпраця вихователя з дефектологом сприятиме більш інтенсивній динаміці розвитку мовлення дітей з певними вадами.