Термінологічна лексика в художніх текстах

 Термінологічна лексика в художніх текстах

З розвитком науки та техніки відбувається впровадження в мову все більшої кількості лексичних одиниць, що позначають предмети та явища, технології та процеси різних технічних і наукових галузей знань. Термінологічні одиниці проникають не лише в наукові трактати і технічні тексти, але й з’являються в нехарактерному для них середовищі функціонування – у творах художньої літератури. Все частіше автори залучають до художнього тексту терміни для не тільки для опису певних наукових явищ, предметів технічних галузей знань, але й для вираження характеристик героя, його уподобань та занять.      Проблемою функціонування термінів у художніх творах займається чимало дослідників. Серед них Г.Абакумова, В.Карпова, Т.Катиш, Т.Молодід, Є.Панаєва, О.Пономарів та ін..                                                                                                       Для мови художньої літератури характерна стильова взаємодія. Образна мова вирізняє твори художньої літератури з-поміж інших текстів. Вона не обмежується традиційними тропами та фігурами, а наповнює естетичним змістом безобразні мовні елементи, перетворює їх у систему художньо-мовного бачення світу. До таких «безо́бразних мовних елементів» відноситься, зокрема, термінологічна лексика.        Беззаперечним є той факт, що термін – це основний показник наукового стилю. У складі терміносистеми він характеризується однозначністю в межах визначеного термінологічного поля, відсутністю синонімії та антонімії, емоційної маркованості. Однак, ці характеристики властиві лише «ідеальному» термінові.                    Дедалі більше термінологічної лексики з’являється у художніх текстах; детермінологізовані слова наукової мови входять до структури художніх образів.                                                                                         Мова художньої літератури прагне до оновлення слова, видобування з лексичної семантики нових значеннєвих нюансів, відтінків. При цьому не тільки змінюються особливості слововживання, а й виявляється тенденція до зміни синонімічних та антонімічних відношень. У художніх текстах термін втрачає свої специфічні ознаки, набуваючи додаткових, а то й зовсім інших, смислових значень – він виступає елементом образної системи мови. У новому стильовому контексті термін, неемоційний за своєю природою, може розвивати емоційно-експресивні відтінки і конотації.                                                                  У сфері реального функціонування (зокрема у художньому тексті) терміни можуть бути представлені не тільки іменниками, а й словами, вираженими іншими частинами мови, зокрема прикметниками. Розмірковуючи про експресивність терміна, Г.Абакумова поряд з препозитивними й постпозитивними компонентами терміна, загальним контекстом його вживання, інтонацією, особливими синтаксичними факторами і т.ін. виділяє прикметники як особливий засіб надання терміну експресивно-емоційного відтінку: «Цікаво, що засобом створення емоційно-експресивного забарвлення терміна можуть виступати й прикметники в ролі означення. Як правило, ці слова не є термінами, а є епітетами, що характеризують термін...»]. Використання термінів у художній літературі зумовлене тим завданням, яке ставить той чи інший автор, його естетичним смаком і майстерністю. У тексті твору терміни виконують певні стилістичні функції .              Термінологічні слова використовуються для увиразнення думки, для створення оригінального художнього образу. Зазначимо, що особливої експресії набуває термін тоді, коли автор навмисне, із стилістично-виражальною метою вживає його поряд з іншостильовими мовними елементами, наприклад, з розмовно-побутовими.                       І.Гальперін зазначає, що якщо терміни в науковій прозі є найбільш поширеним засобом вираження наукових понять і відповідно виконують науково-пізнавальну функцію, то в художній прозі – це вже особлива стилістична функція [3]. Іноді терміни в художніх творах використовуються і як засоби мовної характеристики героїв. У цьому випадку наукові й технічні терміни виступають як умовні прийоми непрямого опису середовища, обстановки, інтересів персонажів твору. Визначальним є те, що читачеві для розуміння тексту навіть не обов'язково точно знати зміст та дефініцію цих термінів. У деяких випадках спеціальна термінологія в прямій мові героїв створює не стільки мовний портрет, скільки сатиричний ефект.                     Основною умовою стилістичного використання термінів є чітке виявлення термінологічного значення. Іншими словами, передумовою для стилістичного використання терміна є його повна співвіднесеність з одним, і тільки з одним термінологічним рядом.                                   На думку Т.Катиш, термінологічна лексика в художні твори вводиться переважно без пояснень. Якщо ж у художню тканину твору треба ввести вузькоспеціальні терміни, то їх значення, як правило, пояснюється автором. Використання термінологічної лексики в художніх текстах не повинне ускладнювати сприймання тексту. Тут терміни вживаються не лише для того, щоб назвати поняття, а й для того, щоб з'ясувати сутність явища, розкрити його зміст .                        У сучасній українській художній літературі науково-технічна термінологія використовується як у прямому, так і в переносному значенні. Семантика термінів, що виконують номінативну і комунікативну функції, більшою мірою залежить від індивідуальних авторських прийомів введення їх у мовну тканину прозового твору.         У художні твори термінологічна лексика вводиться переважно без пояснень. Як правило, це часто вживані терміни, пов’язані з виробництвом, з різними галузями науки, техніки, тому вони зрозумілі для сучасного масового читача. Так, дуже часто використовуються назви різних професій: антропогенетик (Н.Околітенко), лінгвіст (О.Бердник), вулканолог (В.Чемерис), цитогенетик (О.Бердник), радіоастроном (В.Чемерис), планетолог (О.Корепанов), епідеміолог (В.Тарнавський), комп’ютерник (О.Левченко). Велику роль у розкритті семантики терміна відіграє його внутрішня форма, яка вказує одночасно на поняття й ознаку, на основі яких названо предмет (літальний апарат, пульт керування, генератор, індикатор, вольтметр). Такі спеціальні слова виступають із вмотивованим значенням і не потребують пояснення .                                                                  Пояснення спеціального слова в художніх текстах буває повним або частковим, препозитивним або постпозитивним (у примітці, в дужках, у лапках). У художній літературі, для якої точні наукові дані не мають вирішального значення, дефініцій як таких немає. Якщо ж за умовами контексту в них з’являється необхідність, то вони найчастіше подаються у зносках, щоб не відволікати увагу тих читачів, які володіють цією термінологічною лексикою, і навпаки, привернути увагу читачів-неспеціалістів.                                                                     Ступінь розкриття змісту терміна більшою мірою залежить від функції, яку він виконує в контексті. Виконуючи декоративну роль, термін майже не потребує пояснення, а для реалізації комунікативної функції – тлумачення необхідне, інакше спеціальні слова будуть перешкоджати розумінню тексту                                                                                             Проте у зв’язку з вивченням термінопоняття як ментально-мовної структури змінюється і кут зору дослідження терміна, який представляє спеціальне знання поза науковою картиною світу. Зокрема, вивчається проблема по-двійної актуалізації наукових понять у художній картині світу .