Усвідомлення архетипу містичної співучасті як чинник росту особистості

Кабрель М. С.,

студент 3 курсу спеціальності «Психологія»,

ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК», м. Київ, Україна,

e-mail: kabrel.nikita@gmail.com,

Сингаївська І.В.,

к. психол. н., доцент, завідувач кафедри психології,

ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК», м. Київ, Україна,

e-mail: irinasin@gmail.com,

ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2203-0457

УСВІДОМЛЕННЯ АРХЕТИПУ МІСТИЧНОЇ СПІВУЧАСТІ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

Ключові слова: архетип, містична співучасть, особистісний розвиток, свідомість, глибинна психологія.

Розвиток особистості – одна з головних тем в психології. У науці є багато думок, іноді досить суперечливих, про природу особистісного розвитку. Є багато напрямків в психологічному консультуванні та психотерапії, які вивчають особистість і шукають підходи для її розвитку.

Метою даної роботи є теоретичний аналіз поняття «архетип містичної співучасті» та його впливу на его-свідомість індивіда, а також систематизація та структурування наявної інформації про досліджуваний феномен. Об'єктом дослідження є архетип містичної співучасті. Предмет дослідження – усвідомлення архетипу містичної співучасті як чинник розвитку особистості. При дослідженні використовувалися теоретичні методи: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, порівняння для розкриття суті та визначення базових понять досліджуваної проблеми, структурування. Емпіричні методи – включене лонгітюдне спостереження, бесіда.

Глибинні психологи, розглядаючи феномен розвитку особистості, спираються в першу чергу на загальнолюдські колективні чинники. Аналог інстинкту – психічний інстинкт (архетип) є одним з таких чинників. Теорія Юнга була описана ще на початку двадцятого століття, проте, не дивлячись на її популярність, вона досі не визнана в науці через нестачу чітко вимірюваних даних. Тому зараз, і в майбутньому будуть робитися спроби об'єктивізації юнгівської теорії за допомогою інших, близьких до психології суміжних наук.

Одним з учених, які науково просунули теорію Юнга, був його учень Е. Нойманн. Нойманн вивчав глибинну психологію, аналізуючи міфологію, ритуали і символи древніх людей, знаходячи загальні критерії архетипів і описуючи їх структуру і практичну значущість для розвитку особистості [1]. Глибинні психологи: К. Юнг, Е. Нойманн, Дж. Пітерсон, М. Стайн, М. Фон Франц наполягають на тому, що саме архетипи є двигуном психологічного розвитку індивіда. І їх екологічна конфігурація грає в цьому головну роль. Блоками на шляху психологічного розвитку, внаслідок впливу архетипів, можуть бути чинники особистісного несвідомого. Ці чинники, такі як психотравми, опір, захисні механізми психіки заважають роботі екологічних архетипів [2].

Головний архетип, який відіграє роль в психологічному розвитку індивіда – самість (Self). Самість, психологічна цілісність індивіда – це той потенціал цілісності і самозаверешеності, який є в людині від народження. Пітерсон стверджує, що це психічна енергія, яка впливає на особистість, направляючи її втілити все, що вона могла б втілити, стати всім, чим вона могла б стати. Саме для того, щоб досягти психологічної цілісності, люди займаються і просуваються в діяльності, як внутрішній, так і зовнішній, і внаслідок цього втілюють архетип Героя, який розглядається майже у всіх глибиннопсихологічних роботах. Герой – це архетип борця з невідомістю, темними глибинами несвідомого, якого найчастіше репрезентують, як лицаря, що бореться з драконом або змією. Нойманн і Пітерсон інтерпретують Героя, як свідомість, світлу сторону психіки, здатну усвідомлювати, в той час як змія, дракон – це символ несвідомого, що пожирає свідомість [3].

Основною метою героя є вихід за власні межі, розширення свідомості. Одним із наслідків досягнення такої мети є вихід за межі «participation mystique» (містична співучасть), як цей архетип назвав Л. Леві-Брюль, описуючи первісний менталітет. Містична співучасть – це стан психічного симбіозу суб'єкта з об'єктом, майже завжди людини з людиною, при якому особистість прагне возз'єднатися з іншою особистістю на несвідомому рівні і досягти подібності того зв'язку, яка була у внутрішньоутробному стані, а також в перший рік життя, коли свідомість ще не диференційована від несвідомого. Феномен містичної співучасті полягає в тому, що суб'єкт не може чітко відрізнити себе від об'єкта і пов'язаний з ним прямими відносинами, які рівносильні частковій ідентичності.