Час як чинник дозвіллєвої діяльності та анімації

Практична робота №1

з дисципліни «Організація анімаційно їдіяльності»

на тему: «Час як чинник дозвіллєвої діяльності та анімації»

Мета роботи: зосередити увагу студентів на загальному фонді часу людини, проаналізувати його витрати за різними потребами з визначенням частини вільного часу.

Завдання:

1. Дати визначення понять:

• дозвілля – діяльність, яка спрямована на відтворення та розвиток особистості, групи, соціальної спільноти і відбувається відповідно до культурних потреб, інтересів, запитів населення;
• анімація – це різновид туристської діяльності, здійснюваної на туристському підприємстві (туркомплекс, готель, круїзний теплохід, поїзд і т.д.), яка залучає туристів в різноманітні заходи через участь у спеціально розроблених програмах дозвілля;
• дозвіллєва культура – діяльність, яка є використанням людиною свого вільного часу для розвитку власних творчих здібностей, культури, умінь та навичок.
• розвиваюча дозвіллєва діяльність – діяльність, яка сприяє ефективному розвитку всіх психічних процесів (пам'ять, сприйняття, мислення, увага, сенсорні якості – орієнтування в просторі та часі у властивостях предметів, розвиток мовлення);
• розважальна дозвіллєва діяльність – форма дозвіллєвої реабілітації і дозвілля, яка зовні близька до відпочинку,але змістовно цілком самостійна. Якщо відпочинок позбавляє людину від втоми, розваги рятують його від нудьги, від рутини повсякденності, від недостатньої для мозку інформаційної насиченості життя. (ігри-жарти,  ігри-спілкування, танцювальні ігри)
• рекреація – процес відновлення психофізіологічного балансу людського організму. Відповідна реабілітація фізичних і розумових сил, відновлення здатності людини до трудової і побутової життєдіяльності досягається як пасивним розслабленням організму, так і, навпаки, активною діяльністю (прогулянки та інші види відпочинку на повітрі, фізичні вправи, танці тощо).

1. Розкрити походження слів “дозвілля”, “анімація”.

Дозвілля можна визначити як засіб відновлення сил людини в процесі її діяльності; тобто дозвілля є частиною відпочинку, оскільки не містить у собі

час на сон та інші вимушені витрати, які можна назвати відпочинком.  Як у вітчизняній, так і зарубіжній літературі сьогодні єдність думки щодо  підходів до розуміння поняття «дозвілля» відсутня.

Історично склалися три підходи до тлумачення дозвілля:

1) розподіл бюджет часу дорослої людини на робочий і вільний від

роботи, у межах якого дозвілля і вільний час розглядалися як одне і те ж;

2) ототожнення відпочинку й дозвілля;

3) дозвілля як частина вільного часу, за виключенням з останнього всіх

серйозних занять, пов’язаних із розвитком особистості (зведення до відпочинку і розваг).

Зміст туристського дозвілля охоплює: культурне споживання, самоосвіту, неформальне спілкування, культурно-творчі заняття, задоволення екологічних потреб, фізкультурно-оздоровчі заняття, розважальну діяльність.

Дослідники зацікавилися темою анімації в туризмі на межі ХХ – початку ХІХ ст., хоча саме поняття «анімація» (від лат. «anima» – душа, «animato» –

збуджено, жваво, «animatio» – одухотвореність) існує ще з часів Стародавнього Риму. Сьогодні цей термін використовують і в вітчизняній туристський практиці. У багатьох готельних підприємствах використовують – анімацію, тобто пожвавлення відпочинку й організацію безпосередніх вражень від особистої участі туристів в анімаційних заходах. Кінцевою метою туристської анімації є задоволеність туриста відпочинком – його гарний настрій, позитивні враження, відновлення моральних і фізичних сил.

1. Визначити заняття туриста у “розвиваючому дозвіллі”, “розважальному дозвіллі”, “рекреації”.

Розважальне дозвілля. Включають свято, конкурс, фестиваль, карнавал, ярмарок, дискотека.

Розвиваюче дозвілля. Це екскурсії, лекції, бесіди, вікторини, змагання знавців, навчання видам спорту, танцям, ремеслам,інтелектуальні (дидактичні, пізнавальні, електронні).

Рекреації. Ігри на повітрі, ігри на місцевості (у лісі, у полі, на воді), похід, зліт, туристські змагання.

1. Заповнити табличку поділу загального часу людини за потребами  (беручи за приклад свій тижневий фонд загального часу).

Під вільним часом розуміють суспільно-історичне явище, частину соціального вільного часу, не зайняту справами виробничої або життєвої необхідності.