Фізіологія органів мовлення

ФІЗІОЛОГІЯ ОРГАНІВ МОВЛЕННЯ.

Мовленнєвий апарат людини складається з центрального (регулюючого) та периферичного (виконавчого) відділівМовленнєве дихання Периферійний відділ мовленнєвого апарату умовно поділяють на три частини: дихальний, фонаційний (голосовий, або вокальний) і артикуляційний. Дихальний апарат відповідно до функціонального призначення, яке він несе для забезпечення функції мовлення, в свою чергу, умовно можна поділити на чотири частини (див. табл. 1). [pic 1][pic 2] Мовленнєве дихання - дихання в процесі мовлення. Мовленнєве дихання відрізняється від звичайного дихання: швидким вдихом і сповільненим видихом; значним збільшенням дихального об'єму; переважно ротовим типом дихання; максимальною розбіжністю голосових складок на вдиху і зближенням їх майже до зіткнення на видиху 

 Опора – це спеціальний термін, що визначає свідоме вповільнення фази видиху завдяки контролюванню напруги м'язів видиху. При цьому подовжується фаза видиху. У явищі опори беруть участь одночасно й м'язи вдиху, й м'язи видиху, які, як відомо, є антагоністами. Перші збільшують об'єм грудної клітки під час вдиху, другі, навпаки, зменшують її розміри, а отже, й об'ємПід час стану опори грудна клітка затримується в позиції вдиху завдяки скороченню м'язів вдиху. Напруга м'язів вдиху при одночасному скороченні м'язів видиху має значення головним чином у початковій фазі опори й триває близько 8 секунд. Від функції цих м'язів залежить тиск повітря на зімкнуті голосові зв’язки під час емісії голосу. Опора зв'язана з відчуттям 1) напруги дихальних м'язів, 2) тиску повітря, що перебуває під голосовими зв'язками, і 3) певними відчуттями в ділянці глотки й ротової порожнини.. Механізм явища опори слід вважати неправильним, якщо цей стан супроводжується перенапругою м'язів голосового апарата й призводить до стомлення голосу. Видихуване повітря не викликає коливань голосових зв’язок. Воно, з одного боку, є середовищем, у якому можуть коливатися голосові зв'язки, а з іншого боку – подразником для периферичного рецептора, що перебуває у підзв’язковому просторі. Опора регулює тиск повітря у підзв’язковому просторі.Опора відіграє важливу роль при відновленні функції ушкодженого голосового апарата й лікуванні пороків мови.

Дихальні органи, нижній поверх апарату мовлення, включають легені і дихальне горло (трахею). Нижня частина трахеї розділяється на дві бронхи, які йдуть у легені, розгалужуючись на більш дрібні трубки, які закінчуються альвеолярними ходами. Процес дихання здійснюється м'язами діафрагми і ребер. При вдиханні м'язи скорочуються, піднімаючи ребра і опускаючи діафрагму. Об'єм легенів збільшується, і відбувається вдих. При видисі м'язи послаблюються, об'єм легенів зменшується і повітря витискається з них через дихальний тракт. Утворюється повітряний струмінь, який служить матеріалом для витворення звука у верхніх поверхах апарату мовлення.

Повітряний струмінь необхідний для утворення голосу і звуків мовлення, виникає в процесі дихального акту, саме у фазі вдиху. Вдих є більш активною фазою дихання ніж видих. Під час мовлення органи дихання, продовжуючи виконувати свою основну біологічну функцію газообміну, здійснюють одночасно голосоутворюючу і артикуляційну функції.

Механізм голосоутворення. При фонації (голосоутворенні) або фонаційному (озвученому) видиху голосові зв'язки знаходяться в зімкненому стані. Струмінь повітря, що видихається, прориваючись через зімкнені голосові зв'язки, розсовує їх убік. Через свою пружність, а також під дією м'язів, що звужують голосову щілину, зв'язки повертаються у початкове положення, щоб далі через тиск повітряного струменя, при видиху, знову розсуватися в сторони, і так далі. При фонаційному видиху відбувається коливання голосових зв'язок в поперечному, а не подовжньому напрямі. В результаті коливання голосових складок рух струменя повітря, проточного по трахеї під тиском, перетворюється над голосовими зв'язками в коливання часток повітря. Ці коливання, передаючись в навколишнє середовище, сприймається слуховим органом як звук голосу. При кожній фонації проривається дуже невелика кількість повітря. Тому тиск що поступає від звукової хвилі навколишнього середовища слабий в порівнянні з тиском повітряного струменя, що вільно видихається.