Слухання музики для дiтей дошкiльного вiку як одна iз складових естетичного виховання

Педагогічні науки

УДК: 372

Ярмолюк О. В.

викладач кафедри

диригентсько-хорових дисциплін

та постановки голосу,

КЗВО «Луцький педагогічний коледж» ВОР

СЛУХАННЯ МУЗИКИ ДЛЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

ЯК ОДНА ІЗ СКЛАДОВИХ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Педагогічна наука визначає естетичне виховання як цілеспрямований систематичний вплив на особистість з метою її естетичного розвитку, тобто формування естетичних сприйняттів, суджень, смаків, почуттів, естетичної свідомості, розвиток естетичних інтересів та потреб, здібностей до творчої участі в перетворенні життя за законами краси.

З усіх ланок освіти чи не найважливішою є дошкільна, адже дошкільний вік – це базовий етап фізичного, психічного та соціального становлення особистості. Важливим завданням на цьому етапі є формування та розвиток слухового сприймання у дітей.

Слухання музики – одна з найкращих форм роботи для музичного розвитку дітей. Необхідно навчити дошкільнят активно сприймати музику і уважно вслуховуватися в різноманітні її особливості. Важливо те, що слухання музики дозволяє познайомити дітей із значно складнішими музичними творами в порівнянні з тими, які вони самі виконують. Діти отримують можливість почути вокальні, інструментальні, оркестрові твори в якісному виконанні, долучитися до музики різних жанрів, форм, стилів, епох у виконанні відомих виконавців і композиторів. У наш час слухання музики, завдяки широко розвиненій концертній діяльності, розвитку технічних засобів, здатних відтворювати музику (телебачення, Інтернет, кіно), стає доступною формою спілкування з мистецтвом широких верств населення. Потік музичної інформації практично безмежний. Тим важливішою є проблема організації цілеспрямованого слухання музики, що допомагає формувати вибірковість споживання музичних вражень у відповідності з рівнем сформованого художнього смаку.

Сприйняття музики й уміння аналізувати її виражальні засоби активізують чимало прийомів і методів. Серед них важливу роль відіграють прийоми зіставлення творів: виявлення контрастів, визначення схожості і відмінностей. Тому можна запропонувати слухати дітям по два або три твори. Один з творів є основним, і на ньому понад усе наголошується увага при аналізі, а інші служать для порівняння. Можна легко перевірити, як діти розрізняють різні окремі частини твору, як чують звучання інструментів, як помічають появу характерних ритмічних, мелодичних зворотів. Дається конкретне завдання в процесі слухання музики. Коли дитина почує в музиці відповідь, зрозуміє, як відповісти на поставлені перед нею запитання, вона повинна підняти руку (або картку). За допомогою такого простого завдання можна точніше контролювати роботу дітей, спонукати їх активно вслуховуватися в музику, адже у пошуках відповіді вони повинні уважно прослідкувати всю тканину музичного твору [1, с. 42].