Розлади експресивного мовлення та iмпресивного мовлення

РОЗЛАДИ ЕКСПРЕСИВНОГО МОВЛЕННЯ ТА ІМПРЕСИВНОГО МОВЛЕННЯ

Це захворювання зустрічається у 3-10% дітей шкільного віку, причому у хлопчиків у 3-4 рази частіше, ніж у дівчаток. Воно характеризується виборчою затримкою розвитку мови при відповідних віку навичках розуміння вербальної інформації та відносної збереження невербального інтелекту. Така дитина у віці півтора року не в змозі повторити прості слова та звуки, користується невербальними знаками для вираження своїх бажань. Можливі й проблеми невербальної експресії. Дитина не може активно користуватися словами до двох років та простими фразами з двох слів до трьох років. При цьому охоче спілкується, бере участь у невербальних іграх, може показати більшість предметів, які називаються іншими. Дитина може забувати старі слова під час освоєння нових. При побудові речень порушений як вибір слів, і побудова фраз. Критичним є вік 8 років, коли можливі або компенсація, або фіксація мовного дефекту, що відбивається інтелектуальному розвитку дитини. Розлад експресивної мови може поєднуватися з труднощами читання, порушеннями координації, гіперактивністю, імпульсивністю, агресивністю, енурезом. У деяких дітей спостерігається м'яка неврологічна симптоматика відхилення на ЕЕГ. Спонтанна компенсація спостерігається приблизно 50% всіх таких дітей.

Роль легких органічних змін чи затримки дозрівання церебральних механізмів який завжди підтверджується.Водночас серед родичів таких дітей підвищено частоту мовних розладів та порушення розвитку шкільних навичок, що свідчить на користь генетичних впливів.

Якщо дитина з раннього віку відстає в мовному розвитку і має стійкі шкірні і неврологічні дефекти, потрібно ретельне його обстеження. При обстеженні такої дитини важливо звернути увагу на особливості пігментації шкіри, оскільки порушення фарбування шкірних покровів може бути однією з перших ознак різних спадкових захворювань нервової системи, що зумовлюють порушення психомоторного розвитку.

Прикладом таких захворювань то, можливо синдром Блоха—Сульцберга, наступний по Х-сцепленному домінантному типу з летальністю для чоловічих плодів.

Синдром вперше був описаний зазначеними авторами у 1925 та 1928 рр. Це — успадковане захворювання, що проявляється у вигляді пігментного дерматозу, неврологічних розладів, порушень психомоторного розвитку, часто у поєднанні з різними дефектами зору. Нерідко переважають виражені мовні розлади типу моторної алалии. Цей синдром проявляється вже починаючи з грудного віку, переважно у дівчаток. Характерними першими ознаками захворювання є шкірні прояви. З перших днів, а іноді і годин життя вони виявляються у вигляді запальних змін: на шкірі дитини відзначається безліч бульбашок і пузирів з прозорим, а іноді і мутним вмістом. Після видалення вмісту утворюються скоринки, а після їх відділення - маленькі поверхневі виразки. Потім приблизно через 3 місяці на шкірі з'являються бородавки і лишаї, які розташовуються переважно на кінцівках. Надалі з'являються пігментні плями коричневого кольору із світлішими краями. Вони зазвичай двосторонні, симетричні і розташовуються головним чином на животі та кінцівках.

Шкірні зміни зазвичай поєднуються з різними дефектами зору, а також аномаліями пігментації райдужної оболонки, склери нерідко мають голубуватий відтінок.

Ми спостерігали дівчинку з цим захворюванням, у якої власна мова практично була відсутня до восьмирічного віку при відносно збереженому розумінні зверненої мови та нерізко вираженому зниженні інтелекту.

 РОЗЛАДИ ІМПРЕСИВНОГО МОВЛЕННЯ характеризуються виборчою затримкою здатності розуміти вербальну інформацію за відносно збереженого невербального інтелекту. Тяжкі випадки зустрічаються однаково в обох статей з частотою 1 на 2000 дітей шкільного віку. На відміну від розладів експресивної мови, генетична обтяженість розладами рецептивної мови не виявляється. Проте у родичів таких дітей частіше відзначається судомний синдром і дислексія, що може свідчити про загальний патогенез цих розладів та роль генетичного фактора.