Розвиток описового мовлення дiтей старшого дошкiльного вiку засобами Украiньскоi народноi iграшки

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ  РОЗВИТКУ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ

1. Мовленнєва діяльність як лінгводидактична категорія

Аналіз досліджень, присвячених мовленнєвій діяльності засвідчує, що зазначене поняття вивчається сьогодні в науці в кількох аспектах: лінгвістичному, психолінгвічному, психологічному, педагогічному та лінгводидактичному аспекті. Різні наукові галузі представляють власне бачення  поняття «мовленнєва діяльність», що доводить існування певної варіативності у змісті самого поняття. Розробка теорії мовленнєвої діяльності припадає переважно на XX ст. (Л.С.Виготський, О.О.Леонтьєв, О.Р.Лурія, Ф.де Сосюр, Л.В.Щерба та ін.).

Лінгвістичний підхід до трактування пов’язаний з ім’ям Л.В.Щерби: мовленнєва діяльність розглядається як один з «трьох аспектів мови нарівні з «психологічною організацією», «мовною системою», «мовним матеріалом», що охоплює суму окремих актів говоріння і розуміння [Щерба Л.В. Языковая система и речевая деятельность / Лев Владимирович Щерба / Под ред. Л.Р. Зиндера и М.И.Матусевич. – Изд. 4-е. – М.: Издание ЛКИ, 2008. – 432 с.    с.24-25].

 Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв  розглядають мовленнєву діяльність нарівні інших видів пізнавальної діяльності людини. Відтак, мовленнєва діяльність має таку ж саму структуру, як і всіляка інша діяльність. Вона характеризується предметним мотивом, цілеспрямованістю, евристичним характером. Мовленнєва діяльність складається із декількох послідовних фаз: орієнтування, планування, реалізація плану, контроль [8:412]. Мовленнєва діяльність, за О.М.Леонтьєвим, є пізнавальною діяльністю, оскільки вона «розпредмечує» дійсність за допомогою мови.

У методичному аспекті визначення мовленнєвої діяльності подає І.О.Зимняя: «мовленнєва діяльність - це процес активного, цілеспрямованого, мотивованого, опосередкованого мовою і зумовленого ситуацією спілкування взаємодії людей між собою, спрямованої на задоволення комунікативно-пізнавальної потреби людини у процесі спілкування [Зимняя И.А. Лингвопсихология речевой деятельности / И.А.Зимняя – М.:Московский психолого-социальный інститут; Воронеж: НПО «МОДЭК», 2001. – 483.  с.28-29]. Мовленнєва діяльність у трактуванні І.О.Зимньої визначається такими параметрами: структурною організацією, предметним змістом, наявністю внутрішнього механізму, єдністю внутрішніх і зовнішніх боків, єдністю змісту і форми її реалізації [ с.45].

Вчені (Д.Б.Ельконін, О.С.Леонтьєв, А.В.Петровський, С.Л.Рубінпггейн та ін.) розглядають мовлення насамперед як один із видів людської діяльності, що витікає із ситуації, мотиву й вимагає низки специфічних умінь: орієнтуватися в умовах спілкування, планувати висловлювання, реалізувати заплановане, контролювати хід і результат процесу мовлення.

О.Леонтьєв пропонує власне бачення компонентів мовленнєвої діяльності: мовна здібність, мовний процес і мовний стандарт. Усі три явища є компонентами мовленнєвої діяльності, яку О.Леонтьєв визначає як «послідовність мовленнєвих дій, що обслуговують інші види діяльності та входять до їх структури, насамперед пізнавальної діяльності», водночас учений зауважує, що мовленнєва діяльність як така має місце тоді, коли мовлення є самоцінним, коли мотив мовленнєвої діяльності не може бути задоволений ніяким способом, окрім мовленнєвого [Леонтьев А.А. Язык, речь, языковая деятельность / Алексей Алексеевич Леонтьев. – М., 1969.  с.63]. Вчений звертає увагу на те, що ця діяльність «це певна абстракція, не співвіднесена безпосередньо із «класичними» видами діяльності, вона не може бути зіставлена з працею або грою. У формі окремих мовленнєвих дій вона обслуговує всі види діяльності, входячи до складу актів трудової, ігрової, пізнавальної діяльності» [Леонтьев А.А. Язык, речь, языковая деятельность / Алексей Алексеевич Леонтьев. – М., 1969.  с.63].