Кревська (1385 )та Люблінська унії (1565)та їх наслідки для українського суспільства

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИ ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

 «МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ»

IH18-12-19-БІПС(4.0з)    

                                                                                                         (ФИО)

                                                                               Семестр  

з дисципліни: Історія України

на тему: «Кревська (1385 )та Люблінська унії (1565)та їх наслідки для українського суспільства»

Викладач: __________

Методист: ___________

м. Одеса – 2021р

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. Кревська та Люблінська унії їх передумови, особливості, причини підписання .………………………………………………………………………………..5

РОЗДІЛ 2. Кревська та Люблінська унії  їх наслідки для українського суспільства..15

Висновки………………………………………………………………………………...23

Список використаних джерел ………………………………………………………..26

ВСТУП

Актуальністю даної роботи виступає то, що Кревська та Люблінська унії свого часу досить суттєво вплинули на державотворчі процеси на українських землях та її суспільство. Вищезгадані унії переслідували державотворчі цілі Польщі та Литви, ігноруючи у тій чи іншій мірі державотворчі інтереси українських територій. З урегулюванням галицького конфлікту провідні політики Польщі та Литви зрозуміли, що їх об’єднують важливі спільні інтереси. Обидві країни перебували під загрозою агресивних планів Тевтонського ордену, який панував на Балтійському узбережжі.

Виснажена до краю своєю експансією на сході, Литва була нездатною чинити опір німцям на півночі. І без того складна ситуація погіршувалася швидким зростанням могутності й престижу Московського князівства, що загрожувало зі сходу. Тим часом поляки, незадоволені династичними зв’язками з угорцями і прагнучи заволодіти іншими українськими землями, шукали нових можливостей для здійснення своїх намірів.  Такою можливістю стало укладення унії між Польщею та Литвою, одруживши польську королеву Ядвігу з новим великим князем литовським Ягайлом (Ягеллом).  Дана угода передбачала об’єднання Литви і Польщі в єдину державу шляхом шлюбу польської королеви Ядвіґи (з динaстiї П’ястів) і литовського князя . За умовами унії Владислав ІІ Ягайло зобов’язувався прийняти разом з язичницьким населенням Литви хрещення за католицьким обрядом, обернути на користь Польщі свою великокнязівську казну, повернути до польської корони всі відторгнені на той час її території і, головне, назавжди приєднати до неї землі Литви і Литовської Русі.

Кревська унія сприяла об’єднанню польсько-литовських сил для боротьби проти агресії Тевтонського ордену. Польські феодали намагалися використати Кревську унію для загарбання українських і білоруських земель, що були під владою Литви. Проти Кревської унії виступила литовсько-українська опозиція на чолі з князем Вітовтом, двоюрідним брaтом Ягайла, яка домоглася збереження Великого князівства Литовського як окремої незалежної держави (див. Городельська унія). У 1392 р. за Острівською угодою Ягайло був змушений визнaти Вітовта своїм намісником, a 1398 р. Вiтoвт проголошує сeбe повновладним Вeликим князeм Литoвським під нoмiнaльнoю зверхністю польського короля, чим фaктичнo розриває Крeвську унiю.

У свою чергу вже пізніше Люблінська унія 1569 р. було логічним продовженням Кревської унії, яка завершила процес об’єднання двох держав, що розпочався з укладення Кревської унії 1385 р. На чолі об’єднаної держави стояв монарх, який титулувався королем польським і Великим князем Литовським. Його мали обирати на спільному польсько-литовському сеймі і коронувати в Кракові. Спільними для Польщі та Литви були сейм і сенат, запроваджувалася єдина грошова одиниця. Велике князівство Литовське зберігало певну автономію, маючи окремі закони, судову систему, військо, уряд і адміністрацію. Українські землі, що увійшли до складу Польщі, були поділені на Берестейське, Подільське, Брацлавське і Київське воєводства. Укладення Люблінською унії спричинило пришвидшену інтеграцію центральних українських земель та місцевої знаті до західно-європейської політико-соціальної спільноти. Окремими залишались деякі ознаки держави (печатка, герб, мова, військо, закони). Велике Князівство Литовське (ВКЛ) залишило собі білоруські землі.