Війни Карла Великого: їх наслідки і оцінка в історіографії

Міністерство освіти та науки України

Кам`янець - Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Історичний факультет

Кафедра Всесвітньої Історії

Реферат

На тему:

«Війни Карла Великого: їх наслідки і оцінка в історіографії»

Виконав:

студент групи IstA1-B20

історичного факультету

Скоропада Б.М.

Викладач: Юга Олександр Анатолійович

Кам`янець-Подільський

2021

План роботи:

1. Карл Великий. Підготовка до війни, на що опирався і головні противники.

2. Саксонська кампанія.

3. Війна з лангобардами.

4. Знищення аварів.

5. Військові походи на Піренеї.

6. Воєнні дії проти Візантії.

7. Наслідки «воєнного» правління Карла Великого, оцінки в історіографії.

Зміст

Вступ        2

Розділ 1. Як франкський правитель готував військо, чим воно було для нього        3

Розділ 2. Важке завоювання саксів        3

Розділ 3. Італійські завоювання        4

Розділ 4. Небезпечні кочовики на кордоні        6

Розділ 5. Франки в Іспанії        7

Розділ 6. Боротьба за титул        8

Розділ 7. Як оцінюють правління одного з найкращих полководців світу        9

Висновки        10

Вступ

В середньовічній Європі було досить багато різноманітних герцогств, королівств, невеликих державних утворень, але ніхто не міг довго утримувати їх під одною владою довгий проміжок часу. Постійно чогось не вистачало. Причини могли бути найбільш різними. Зовнішні вороги, що на той час було вельми актуальною проблемою, адже про жодну стабільність не могло бути й мови. Одні племена переселяються на інші території, інші бажають взяти під свою владу інших менших сильних. Також неможливо не згадати про внутрішні міжусобиці в королівських сім’ях і державах вцілому. Проблема актуальна для будь-якого періоду світової історії. Завжди є ті кому влада не подобається і хто старається усіма можливими способами їй нашкодити. Однією з причин чому не було одного великого сильного королівства, на мою думку, просто не було людини, яка була б здатна об’єднати все в одне ціле і тримати це в залізному кулаці.

Але так тривало поки не прийшов до влади Карл Великий у франкському королівстві. Звісно його попередники завойовували сусідні землі, мали боєздатне військо, впевнено почували себе на території Західної Європи. Та потрібно визнати, жоден не говорив з Візантією на рівних і не удостоювався титула імператора від папи римського. А це вже про щось та й говорить.

Розділ 1. Як франкський правитель готував військо, чим воно було для нього

Ну як і кожен полководець франкський король піклувався про воєнну силу своєї країни, адже важко воювати, коли немає чим. Тому чи не найбільша увага Карла Великого була приділена війську (Войтович 2010. С.78-84).

Початок воєнної кампанії припадав на весну. Це пояснювалося ростом трави і відповідно кормової бази для кінноти, яка складала основну силу армії. Похід міг затягуватися на місяць, особливо якщо театр воєнних дій мав відбуватися достатньо далеко від початкової точки виступу (Войтович 2010. С.78-84).

Щодо методів ведення війни, то ту переважали обережні і виважені дії. Завжди була розвідка супротивника, це надавало цінні відомості про чисельність, розміщення і можливі слабкі місця ворожих армій. Нападати любив Карл несподівано, так він мав психологічну перевагу, що для воїнів є важливим фактором в бою, без високого бойового духу жодне військо битися не буде. Окрім цього, так можна було зекономити власні сили і втрати могли бути набагато менші, а важка кіннота в той час дуже цінувалася, і набрати досвідчених вершників було справою нелегкою. До битви військо могло підходити не разом а роздільно, це надавало різноманітності. Навіть якщо в засідку потрапить один загін, то інший залишиться живим. Через це і не було одного маршруту, завжди було декілька запасних (Войтович 2010. С.78-84).