Структурно-семантичні особливості українських прислів'їв і приказок зі значенням «щастя» на тлі китайської мови для виявлення їх націона

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                               3 

РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТ ЯК БАЗОВЕ ЯВИЩЕ ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЇ  

1. Поняття «концепту» та його особливості                                                             8
2. Специфіка мовної картини світу як відображення

національного мислення китайців та українців                                           17

1. Поняття прислів’їв і приказок та їх характеристика                                   22
2. Лінгвокультурологічні особливості китайських та українських  

прислів’їв та приказок                                                                                    26

Висновки за розділом 1                                                                                          34

РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТ «ЩАСТЯ» В КИТАЙСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ПРИСЛІВ'ЯХ ТА ПРИКАЗКАХ

1. Структурно-синтаксичні особливості прислів’їв та приказок , які містять концепт «щастя»                                                                                             35
2. Зміст культурного концепту «щастя» в китайській та українській пареміології                                                                                                     37

Висновки за розділом 2                                                                                          42

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ                                                                                       44

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                            48

ДОДАТКИ                                                                                                                52

ABSTRACT                                                                                                              60

                                                     ВСТУП

Прислів'я − мала форма народної поетичної творчості, що несе узагальнену думку. Приказка − словосполучення, що відображає будь-яке явище життя, один з малих жанрів фольклору. Крім смислового навантаження, прислів'я і приказки роблять мову яскравою і виразною.

Прислів'я та приказки є частиною мови. Вивчення прислів'їв і приказок багато років є актуальним. Проблематика прислів'їв і приказок розглядається в роботах багатьох вчених, де прислів'я і приказки досліджуються в лінгвістичному, семантичному і когнітивному аспектах. Результати цих досліджень показали, що прислів'я і приказки − це та частина «мовної свідомості», в якій знайшов відображення життєвий досвід народу, «що і є основними складовими культури, менталітету» [10, с.75].

У українській та китайській мовах прислів'я і приказки зі значенням «щастя» часто використовуються і представляють певні труднощі при семантизації їх в іноземній аудиторії.

Всі прислів'я і приказки, що містять безпосередньо або імпліцитно семантему «щастя», є структурно-семантичним полем, на основі якого вибудовується модель, що відтворює уявлення людини про щастя, фіксуючи значущі для носія культури смисли, ієрархію цінностей і систему оцінки навколишнього світу.

Актуальність дослідження обумовлена ​​тим, що прислів'я і приказки відображають життя народу, як сучасне, так і віддалене в історичному плані. У прислів'ях і приказках про щастя можна простежити сліди міфологічного світогляду, історичних подій, релігійного вчення, народної творчості. У прислів'ях і приказках відбивається дійсність, безпосередньо пов'язана з людиною, з її сприйняттям світу, з характеристикою психологічних властивостей її особистості. Аналіз прислів'їв і приказок дозволяє також уточнити когнітивні ознаки досліджуваних уявлень, природу і характер щастя, визначити їх роль у житті людей, виявити можливі протиріччя, парадокси, укладені в інтерпретаційних прошарках даних уявлень.