Особливостi iллокутивних мовленнэвих актiв подяки

Ольга ВІРСТЮК

Викладач кафедри філології та перекладу;

ЗВО «Університет Короля Данила», м. Івано-Франківськ, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ІЛЛОКУТИВНИХ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ ПОДЯКИ

В теорії дослідження мовленнєвих актів накопичено значний досвід, проте досі залишається актуальним питання практичного опису іллокутивних мовленнєвих актів.

Дане дослідження є спробою визначення місця мовленнєвого акта подяки в типології іллокутивних актів та його функціонально-семантичного опису.

Найбільш відомі типології іллокутивних актів представлені у роботах Дж. Остіна та Дж. Серла, які є основоположниками даної теорії, а також Д. Вундерліха та Дж. Ліча. Мовленнєвий акт подяки, зокрема, досліджувався, К. Аймер.

Аналіз словникових дефініцій дозволяє тлумачити подяку як позитивну оцінку наданої адресату доброти або підтримки/послуги (a feeling of appreciation for kindness or favour received), а також почуття вдячності та бажання висловити дане почуття (the feeling of being grateful or desire to express one's thanks) [6].

У дослідників мовленнєвого акту подяки виникають досить складні питання щодо доречності, ступеня щирості та формальності мовленнєвих формул вербального висловлювання подяки, їхньої експресивності, а також опису контекстів функціонування подяки. Однак досі відсутня практика комплексного опису іллокутивних цілей мовленнєвого акту подяки, і їх можливого перлокутивного ефекту, що, власне, і зумовило актуальність дослідження.

Об’єкт дослідження – мовленнєвий акт подяки.

Предмет дослідження – змістовні (семантичні та прагматичні) характеристики мовленнєвого акту подяки в англомовному дискурсі.

Мета дослідження – функціонально-семантичний аналіз мовленнєвого акту подяки.

Дж. Остін [5] запропонував наступну класифікацію іллокутивних мовленнєвих актів: 1) вердиктиви (дія на зразок винесення вироку, позитивної чи негативної оцінки); 2) екзерситиви (призначення на посаду, наказ, примушення, попередження, порада, заборона); 3) комісиви (обіцянка й інші зобов’язання, наприклад, клятва, присяга); 4) бехабітиви (акти, пов’язані з суспільною поведінкою людей); 5) експозитиви (акти, у яких мовець характеризує свою участь у дискусії, суперечці або бесіді). Наша увага зосереджена на четвертому класі мовних актів, який включає етикетно-мовленнєві формули, – бехабітивах. Вже в самій назві з'єднані два корені behave та habit, які вказують на тісний зв'язок бехабітивів із суспільною поведінкою та взаєминами людей. Як зазначає Дж. Остін, ці мовленнєві акти є реакцією на поведінку людей, повороти в їх житті/долі, на поведінку в минулому/майбутньому, і включають експліцитний вираз цього відношення. До цього класу включені мовні акти вибачення, похвали, привітання, прощання, подяки тощо [5, с. 49]. Варто зауважити, що, на відміну від англомовної лінгвістичної літератури, в якій термін «бехабітиви» є широко вживаним, у вітчизняній лінгвістичній літературі його прийнято замінювати на «формули соціального етикету, які зазвичай виражають реакцію на поведінку інших людей» чи «перформативи поведінки» [1, с. 59].

Інша класифікація іллокутивних мовних актів було запропоновано Дж. Серлем [7]. У його таксономії також налічується 5 типів мовних актів, але вони відмінні від тих, які були запропоновані Дж. Остіном. Дж. Серл виділяє асертиви, директиви, комісиви, експресиви, декларативи [7, с. 20]. Мовленнєвий акт подяки Дж. Серл відносить до експресивів. Ілокутивна мета експресивів, на думку вченого, – психологічний стан людини. Словами-маркерами експресивів є thank (дякувати), congratulate (вітати), apologize (вибачатись), condole (співчувати), deplore (шкодувати), welcome (радо вітати, запрошувати) [7, с. 25].