Управлiння процесами адаптацii пiдпрэмств до зовнiшнього середовища: новiтнi тенденцii

УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ АДАПТАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ДО ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА: НОВІТНІ ТЕНДЕНЦІЇ

Дані про статтю. Міщук Є. В. Управління процесами адаптації підприємств до зовнішнього середовища: новітні тенденції / Є. В. Міщук, Р. П. Голівер. // Агросвіт. – 2015. – №6. – С. 44–48.

Актуальність теми статті. Актуальність теми полягає у тому, що світ зараз рухається дуже швидко і підприємствам треба встигати адаптовуватися до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищах.

Новизна поглядів авторів статей. Новизною є те, що автор визначив, що ситуаційний підхід до організації управління процесом адаптації є елементом антикризового управління, зокрема, до організації планування процесу адаптації, організації його інформаційного та фінансового забезпечення. У статті було удосконалено модель адаптації підприємств до внутрішнього і зовнішнього середовища.

Головна ідея статті. Головною ідеєю статті є теоретичне обґрунтування проблеми адаптації до зовнішнього середовища та розробка практичних механізмів управління процесом адаптації для підприємств гірничо-металургійного комплексу.

Характеристика основних положень статті. У своїй статті автори розглядають декілька різних визначень та трактувань поняття «адаптації». З більшістю визначень автори не зовсім погоджуються і тому вони висунули своє поняття адаптації як «спроможність визначати цілі підприємства та засоби їх досягнення з передбаченням майбутніх змін за допомогою ситуаційного (адаптивного) аналізу для посилення конкурентних переваг у мінливих умовах зовнішнього середовища, що потребує аналізу економічної, виробничої, науковотехнічної, фінансової та соціальної сфер діяльності підприємств (з урахуванням галузевих особливостей).»

Далі автори виділили 2 типи поводження підприємства під час зовнішніх перетворень:

• Консервативне поводження (пасивна діяльність до змін; просто не звертати уваги)
• Ситуаційне поводження (проведення активних дій, щоб «залишитися на плаву»).

Науковці у своїй статті розробили модель адаптації підприємства до внутрішнього і зовнішнього середовищ. У цій моделі автори важливу роль приділяють обиранню стилю керівництва в залежності від ситуаційних факторів, які впливають на підприємство.

У статті було виділено основні чинники, які впливають на успіх підприємства у мінливому середовищі. Це насамперед: формування системи внутрішнього контролю, системи захисту інформації та рівень облікової політики щодо забезпечення надійної фінансової звітності.

Автори виділили такі методи підвищення ефективності підприємства: метод розподілу повноважень і відповідальності між працівниками, ротація кадрів, здійснення контролю за окремими напрямами підприємницької діяльності, удосконалення контролю при плануванні продажу, збору інформації та формування справи досьє на покупців і замовників, діагностики і прогнозування проблем.

Можливість практичного застосування пропозицій автора в практиці українських підприємств. У статті було розглянуто проблему адаптації підприємства до постійних змін у зовнішньому середовищі. Глибше було розкрито поняття "адаптація підприємства". Визначено, що ситуаційний підхід до організації управління процесом адаптації є елементом антикризового управління.

Отже, проаналізувавши статтю, можна зробити висновки, що застосування наведених методів у практичній діяльності безсумнівно забезпечить перетворення контролю із формальної констатації фактів і результатів діяльності акціонерного товариства в дієвий і ефективний засіб ефективного управління ним, тобто сприятиме якісному вирішенню практичних завдань щодо динамічного розвитку підприємства, його економічного зростання.

ВПЛИВ ФАКТОРІВ ЗОВНІШНЬОГО І ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ПРОЦЕС ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА АДАПТАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ