Лекции по "Менеджменту"

Тема 1. СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА СУТНІСТЬ САМОМЕНЕДЖМЕНТУ

1.1. Зміст, складові самоменеджменту

Виникнення самоменеджменту як нового напряму у традиційному менеджменті пов’язують із суспільною потребою у використанні та розвитку творчого потенціалу менеджерів і працівників.

Самоменеджмент – це послідовне та цілеспрямоване використання ефективних методів роботи у повсякденній практиці з оптимальним використанням власних ресурсів для досягнення власних і професійних цілей.

Самоменеджмент – оптимальне управління власними можливостями, технологіями, засобами та методами для досягнення збалансованого робочого ритму і ритму життя.

Самоменеджмент – самопізнання, робота особи над собою для професійного розвитку.

Самоменеджмент – вироблення вмінь у напрямі ефективної організації, планування діяльності та часу особистості.

З боку менеджера важливо знати й ефективно впроваджувати головні управлінські процеси, які поділені на рівні (рис. 1.1).

             [pic 1]

Рис. 1.1. Рівні управлінських процесів у

самоменеджменті керівника

1. Перший рівень – управління собою та управління власною діяльністю.
2. На другому рівні менеджер переходить до управління персоналом, командами та комунікаціями.

Самоменеджмент сприяє формуванню умінь і навичок менеджера та виявляється в:

1. продуманих особистих цінностях;
2. правильному, чіткому формулюванню та розумінню цілей;
3. пізнанні своїх можливостей та їхніх меж;
4. ефективному використанні часу, енергії, знань;
5. організації власної роботи та роботи персоналу;
6. умілому управлінні працівниками;
7. здатності справлятися зі стресами;
8. умілому вирішенні управлінських проблем;
9.  здатності управляти конфліктами;
10.  здатності створювати належний організаційний клімат, корпоративну культуру;
11. особистому творчому розвитку та управлінні талантами працівників;
12. здатності адаптації, стійкості до змін;
13. ефективному управлінні кар’єрним просуванням;
14. організації комунікаційного процесу;
15. умілому створенні власного іміджу;
16. можливості ефективного ухвалення рішень;
17.  здатності створення, розвитку команд.

На рівні щоденної практики здатність до самоменеджменту – це уміння людини забезпечити та підтримувати: здорове тіло; енергійність, оптимізм, життєстійкість; спокійний і збалансований підхід до життя, роботи; відпочинок для тіла, розуму.

Самоменеджмент – це новий напрям у сучасному менеджменті, який виник у відповідь на зміни в управлінській ситуації:

1. зростання масштабів, динамізм змін у підприємництві та бізнесі жадають від менеджерів освоєння нових підходів і навичок керування, боротьби з можливістю власного відставання, безперервності саморозвитку;
2. невизначеність та напруженість у різних формах життєдіяльності організацій і пов’язаних із цим стресів потребують від менеджерів уміння керувати собою;
3. перетворення творчого потенціалу працівника в коштовний капітал організації висуває вимогу зберігати та розвивати цей потенціал, у тім числі й самих працівниках;
4. традиційні школи вичерпали можливі методи керування, тому менеджери повинні опановувати сучасні управлінські способи переоцінки свого потенціалу та працювати над його розвитком.

Головне завдання самоменеджменту – забезпечити належну організаційну культуру та соціальну гармонію з боку не тільки керівника, менеджера, а й за участі кожного працівника організації. Ефективний самоменеджмент неможливий без прийняття на себе певних зобов’язань і відповідальності керівників, менеджерів, окремих працівників. І це робота насамперед в інтересах організації, а не своїх особистих.